<

Юлія Слюсарук: “Досі вважала, що така робота особливо не цінується, а це мене надихнуло спробувати і собі заробити на рукоділлі”

Цей запис опубліковано більш як рік тому
17:16 | 18.05.2016 / Інтерв'ю /
Перегляди
41
/ Коментарі відсутні

 Руки майстра в’язання гачком Юлії Слюсарук ніколи не залишаються без діла – не гаючи ані хвилинки вільного часу, рукодільниця та власниця крамниці «Бонбоньєрка» плете свої чергові шедеври і на роботі, і удома, адже для неї це не лише спосіб заробітку, а й улюблена справа.

Сам процес в’язання Юлія порівнює з робою художника, адже з-під її гачка, наче з-під пензля з’являються дивовижні візерунки та орнаменти, – пише Слово Правди.

В’язати гачком вона почала ще з дитинства, після того, як опанувала цю техніку завдяки старшим подругам. А продовжила удосконалюватись в рукоділлі вже після переїзду із Маневиччини до Володимира-Волинського. Першим виробом дівчини стала власноруч зв’язана кофтина, яку Юлія носила з особливою гордістю, а коли виросла з неї, то передала у подарунок молодшій кузині. З часом юна рукодільниця полишила це хобі, а повернулась до спиць та ниток вже після того, як стала мамою.

– Після народження старшої донечки Юстини мені якось захотілось зв’язати їй шапочку, підгледівши цікаву ідею в Інтернеті. Вийшло досить вдало, тож на цьому не зупинилась – далі зв’язала тапочки, кофтинку, ще одну шапку, одяг для себе. Чоловік, побачивши моє вміння, попросив зв’язати чохли в машину. Потім такі власноруч виготовлені речі почала дарувати рідним та друзям. Однак, переглядаючи спеціалізовані сайти для рукодільниць, побачила, як майстрині на серйозному рівні займаються в’язанням, виготовляють речі на замовлення та мають з цього непогані прибутки. Досі вважала, що така робота особливо не цінується, а це мене надихнуло спробувати і собі заробити на рукоділлі, – розповідає Юлія.

З часом вона почала в’язати на замовлення знайомих, а вперше на широкий загал представила свої вироби під час святкування Дня міста на «Володимирському узвозі». На той час вона була єдиною на ярмарку майстринею з в’язання гачком, тож чимало нових замовлень  надійшло саме після цієї виставки. Згодом у Юлії виникла ідея відкрити власну крамничку, де будуть продаватись не лише її, а й  вироби ручної роботи й  інших майстрів. Її намір сповна підтримав чоловік,  разом вирішили спробувати і невдовзі відкрили крамницю «Бонбоньєрка», взявши в оренду невеличке приміщення в універмазі. А нещодавно магазин рукоділля переїхав у просторішу  кімнату у торговому центрі «Володимир».

Попри зайнятість в крамничці, яка існує, як наголошує Юлія, завдяки підтримці чоловіка та мами, вона не полишає і своєї улюбленої справи – постійно щось в’яже на замовлення або ж для себе та своїх донечок. Найчастіше отримує замовлення через міжнародну платформу продажу виробів  ручної роботи – MADEheart. Каже, що з європейськими замовниками працювати дуже зручно, адже з ними вкладається офіційний договір і гроші за роботу надходять наперед.

Юлія використовує найрізноманітнішу пряжу – від акрилу до вовни. За три роки активної роботи вже і не пам’ятає скільки чого виготовила, адже в’язала практично все – починаючи  з невеликих сувенірів та аксесуарів і закінчуючи дизайнерським верхнім одягом. Майстриня зізнається, що речі в’язані гачком недешеві, адже це і праця копітка і собівартість через високі ціни на пряжу теж немала.

  –  Є безліч технік в’язання гачком – туніське, румунське, ірландське, «фрі форм», філейне, комбіноване. Для усіх  їх є спеціальні гачки різних розмірів, – розповідає, демонструючи тоненькі японські гачки, якими можна в’язати, використовуючи навіть звичайну нитку для шиття. – Дуже  люблю «ірландське мереживо»,  його  постійно вдосконалюю вже протягом двох останніх років, але і досі воно в мене виходить не настільки досконале, як у маститих майстринь. Торік в цій техніці в’язала для однокласниці кардиган, над яким працювала дуже довго, адже він складався з безлічі декоративних елементів – квітів та листочків, з’єднаних мереживом. 

  – Завдяки цій справі у мене розширилось коло знайомств, адже познайомилась з багатьма місцевими умільцями, які займаються рукоділлям у найрізноманітніших техніках. Якщо спочатку доводилось відшуковувати їх у соціальних мережах та пропонувала виставляти свої вироби в моїй крамниці, то  тепер вони  самі приносять речі для продажу, – зазначає власниця рукодільної крамнички.

У найближчих планах Юлії Слюсарук – створити  громадську організацію під назвою «Рукотворний світ Володимира-Волинського», яка об’єднуватиме місцевих майстринь – лялькарів, декупажниць, скрапбукерів, в’язальниць, миловарів та представників інших сучасних видів рукоділля.  Офіційно  зареєстрована організація дасть можливість місцевим «хенд-мейдерам» брати участь у різноманітних грантових проектах та співпрацювати з іншими організаціями.

 – Наші луцькі колеги, які свого часу створили ГО «Світ своїми руками», співпрацюють зараз з фондом Ігоря Палиці «Тільки  разом», за сприяння якого проводяться безплатні благодійні майстер-класи для дітей, – розповідає Юлія. –Хотілося б і в нашому місті щось таке організувати, адже опанувати той чи інший вид рукоділля можна і самому, втім найкраще переймати досвід «на живо» від самих майстрів. Тому запрошую   тих  з них, які б могли проводити власні майстер-класи, та тих, хто хоче опанувати якийсь вид рукоділля, до крамниці «Бонбоньєрка». Дуже хотілося, щоб у нашому місті нарешті почали цінувати ручну роботу.




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *