Юлія Фесік: “Кожен майстер-клас – це нове відкриття і знайомство з людьми, котрі розкривають секрети своєї творчості”
Юлія Фесік з Овадного випікає кулінарні смаколики за новою європейською технологією, її солодкі фуршетні столи, так звані кенді-бари, замовляють для брейк-кави, на дитячі свята, на весілля та на інші урочистості, а цукрові квіти по-англійськи, якими прикрашає солодощі, важко відрізнити від справжніх.
Моє знайомство з нею відбулося в Оваднівському професійному ліцеї на обласному конкурс кулінарної майстерності, де Юлія Фесік працює майстром виробничого навчання і вчить майбутніх кухарів-кондитерів усім тонкощам «солодкої» кухні. Це її учениця привезла срібну нагороду з міжнародного фестивалю «БестКукФест», який відбувся у Києві у рамках всеукраїнського конкурсу кулінарної майстерності «Волдскілс Україна». Там наші земляки спекли справжній шедевр – п’ятиповерховий бісквітний торт у вигляді берізки оформили квітами за англійською технологією, чим подивували журі, бо виглядали вони, мов живі. Та і сама майстриня має понад десяток різних сертифікатів, які є результатом майстер-класів від відомих кулінарів України: до тричі чемпіонки міжнародних кулінарних конкурсів Наталії Супрун вона їздила у Львів, а з кількаразовою переможницею міжнародного турніру «Арт-дизайн» Оленою Чупріною зустрілася у її рідному місті Полтаві, – пише Слово Правди.
– Кожен майстер-клас – це нове відкриття і знайомство з людьми, котрі розкривають секрети своєї творчості. Навчання коштує не дешево, але… Коли вперше побачивши роботи Наталії Супрун «вживу», а вона за допомогою марципанового ліплення робить різні міні-фігурки людей, звірят, казкових героїв та композиційно ними прикрашає випічку, не могла відвести погляду! – захоплено розповідає пані Юлія. – Не кожен художник так досконало передасть сюжет, як це робить Наталія за допомогою своїх солодких композицій, називаючи їх, як митець картини. Є у неї «Татові доньки», «Любов реальна, озирнись довкола», «Дивні лісові фантазії»… Солодка арт-виріб, над яким працювала більше місяця – «Так не буває на світі, щоб були загублені діти» зачепила до глибини душі. На ній зображені малюки, яких покинули найрідніші, і тут читаємо написане дитячими рученятами на кількох мовах слово «матуся». Ці її шедеври визнали найкращими на всесвітній кулінарній олімпіаді-2016, що проходила у німецькому місті Ерфурт. Ще відома кондитерка творить ексклюзивні вироби з карамелі, шоколаду, пастили, марципанів. На її майстер-класах цим технологіям і мене вчили, за ними прикрашаю кондитерські вироби, які замовляють для кенді-барів.
У члена правління Гільдії кулінарів Полтавщини Олени Чупріної свій напрямок у кондитерській справі, то і до неї поїхала, попередньо зареєструвавшись на її персональному сайті. Олена – директор студії авторських тортів «Тортляндія», брала участь у чотирьох чемпіонатах з кондитерського мистецтва у Франції, а її найбільший 30-и кілограмовий торт занесений у книгу рекордів України. А ще вона має авторські рецепти як випікати і декорувати цукровими квітами європейські десерти.
– То, очевидно, у Полтаві перейняли кондитерське мистецтво, яким подивували журі на фестивалі «БестКукФест»?
– Квіти з цукрової мастики важко відрізнити від живих бутонів, зірваних з клумби. Коли побачила таку красу в Інтернеті, й собі захотіла їх спробувати зробити, купила пасту для оздоблення. Але без спеціальних інструментів, а тим паче – без знань, усе не так виходило. У Полтаві більше тижня вчилася цукровій флористиці разом з кондитерами з інших міст. Привезла звідти не тільки знання, які підтвердила сертифікатами, а й позитивні враження від спілкування.
Ця техніка прийшла до нас з Англії ще на початку 80-років, але тоді в Україні її тонкощі знали одиниці. Трохи пізніше відомий кондитер Алан Данні з Британської гільдії майстрів об’єднав шанувальників цукрової флористики, а його майстер-класи користуються величезною популярністю за кордоном. Згодом їх перейняли українські майстри, нині це солодке мистецтво перетворилося у модне хобі.
Для створення їстівних квітів також використовую пастилаж – желатинову мастику, – її можна замовити через Інтернет, тут пропонують за французькими рецептами, є шведської фірми Bakels. Для забарвлення купую два види харчових барвників – гелеві та порошкові (їх ще називають кольоровою пудрою або пилком). Гелеві додаю у пасту для тону, а вже готові деталі перед складанням підфарбовую сухим порошком, який підсилює схожість квітки зі справжньою. Це надзвичайно клопітка робота, яка займає багато часу, але такі букети з троянд, орхідей чи лілій, як правило, не їдять, а зберігають. Загалом створення їстівних квітів – задоволення не дешеве, як, зрештою, і усе хобі.
– Ви обмовилися, що на урочистостях накриваєте солодкі фуршетні столи, які нині по-модному називають кенді-бари…
– Цим займаюся уже понад десять років. Сandy-bar – це красиво прикрашений стіл із солодощами, у перекладі з англійської означає цукерковий або солодкий. Така мода прийшла до нас з європейських країн порівняно недавно і швидко полюбилася. Хоча і в княжі часи придворні кухарі вміли оформляти солодкі столи не гірше, як зараз. Головна відмінність кенді-барів від звичайних столів, які й колись накривали на дитячі свята чи на весілля, – багато декоративних елементів та різноманітних не тільки смачних, а й гарно оформлених кондитерських виробів. Ніні жодна вечірка, майже не обходиться без цієї кулінарної новинки. Буває мене запрошують організатори свят у Володимир-Волинський. Аби створити оригінальний дизайн, треба добре постаратися і наперед продумати тематику. Приміром, якщо це дитяче свято, солодощі та випічка повинні бути з улюбленими героями, якщо це весільний банкет, оформляють у весільних кольорах, якщо це захід з нагоди якогось свята, чи брейк-кава, то і тут є своя особливість. Поставити на стіл цукерки і тістечка може кожен, а ось оформити так, щоб люди захоплювалися – це творчість, тому на моїх столах багато «європейок» – різних невеликих кулінарних виробів, й не куплених, а виготовлених власноруч – це можуть бути і цукерки, і десерти у креманках чи скляночках, і французький макаронс, і капкейки, і кейк-попси… Тут усі складники натуральні, бо стараюся вершкове масло не замінювати маргарином. Цукерки чи печиво з магазинів уже приїлися, а люди хочуть чогось оригінального і особливого, то і стараюся здивувати.
– Ви так цікаво розповідаєте про своє хобі, то і вас у кондитенській справі нічим не здивуєш?
– Можна, бо вона дуже різноманітна, вона постійно розвивається, тут тільки встигай за усім стежити. Саме через соціальні мережі відкриваю для себе щось нове. В Інтернеті є спеціалізовані пабліки професійних шкіл, кондитерів, шеф-кондитерів, Київської кулінарної академії, на таких ресурсах чимало майстер-класів можна подивитися.
– Чому ви обрали кондитерську справу? Чи, може, у родині хтось цим займався?
– Мій дід Віктор Кубишкін усе своє життя пропрацював кухарем – спершу у ресторані в Москві, згодом у їдальні на заводі контрольно-вимірювальних приладів «Калібр». А коли переїхав з Мар’їної Рощі в Овадне, у військовій частині у Жовтневому годував вертолітників і генералів, які туди часто навідувалися. Виходить у мені сидять дідові гени (жартує).
У десять літ уже спекла свою першу шарлотку з яблук, за неї отримала «п’ятірку» від мами, тоді й вирішила вчитися на кухаря. А щоб далеко від дому не їздити, після дев’яти класів пішла в Оваднівське ПТУ, а пізніше закінчила Луцький торгово-кооперативний технікум.
Завжди отримую задоволення від того, що роблю, й тішуся, якщо мої тістечка «розмітають» за кілька хвилин, бо знаю – інші будуть ще кращі.
