Як дві гімназистки з Володимира-Волинського провели навчальний рік у США

17:39 | 22.08.2018 / Рубрика: Інтерв'ю / Прокоментуй!

Майже щороку активні і талановиті школярі з Володимира-Волинського проходять відбір у програму майбутніх лідерів FLEX .

Бюро у справах освіти і культури Держдепартаменту США, яка дає можливість навчатися в американській школі упродовж року. Минулий навчальний рік у Штатах провели дві учениці гімназії імені Олександра Цинкаловського, Люда Серьогіна та Яна Мохончук. Повернувшись додому і склавши екстерном програму за десятий та одинадцятий клас відповідно (а Яна ще й ЗНО встигла здати!), дівчата завітали до нас, щоб поділитися враженнями про свій американський рік, – пише Слово Правди.

– Нас часто запитують, чи бачилися ми впродовж цього року, – сміються Яна і Люда. – Але насправді ми жили в різних кінцях країни, надто далеко одна від одної. Зате у нас таке різноманіття вражень!

Sweethome Алабама і мальовничий Вашингтон

Яна:

Я приїхала в Алабаму – і це справді той «милий дім», sweethome, як співається у пісні. Це дуже теплий штат, біля Флориди і Луїзіани, навіть узимку температура плюсова, тож свій День народження, 22 лютого, я святкувала у шортах. Але цього року – що незвично для Алабами – там випав сніг, а коли таке стається, не працюють школи і магазини, всі сидять вдома. У мене був хост-брат, який теж по обміну приїхав, але з Німеччини, то наші американські друзі жартували, що то все «ті європейці сніг в Алабаму привезли».


Люда:

Коли я заповнювала свій плейсмент, тобто бажані умови проживання, не мала жодних ідей, куди і в яку сім’ю хочу потрапити. Єдине, про що мріяла, – щоб поблизу було багато води. Мрія здійснилася: Полсбо, де я жила, – містечко практично на узбережжі Тихого океану, там всюди вода і красиві пляжі і відпочинкові зони. Це невелике місто, на десять тисяч населення, але дуже красиве. Природа, люди і все загалом складалося в ідеальну картинку.


Яна:

Я проживала у Котендейлі, але це навіть не місто, а радше поселення, група будиночків неподалік більшого міста, Тускалуси. Там немає ніякої інфраструктури – магазинчиків абощо, лише приватні будинки. Вони розташовані на певній віддалі одне від одного в лісі, а відразу за будинком протікає річечка. Виглядає усе дуже гарно. А до великого міста – 7-8 хвилин машиною. В автомобілях американці проводять дуже багато часу, для них це основний спосіб пересування, пішки майже ніхто не ходить. І це зрозуміло, зважаючи на відстані. До школи добираласяавтомобілем 20 хвилин. Навчалася, до речі, в іще іншому місті – у Бруквуді.

Люда:

Я також до школи їздила в інше місто, бо наш будинок стояв на межі між містами. Дорога займала 15 хвилин. Зранку мене, моїх сестру і брата возила в школу мама, а назад їхали на шкільному автобусі. Якщо в день мали якісь спортивні заняття у школі, то мама так само нас забирала.

Досвідчені хости і «типова американська родина»

Яна:

В Алабамі знаменита «південна гостинність» відчувається на кожному кроці. І моя хост-сім’я теж була дуже відкрита і щира. Тато – медик, поєднував три роботи: доглядав людей у хоспісах, читав по скайпулекції для студентів коледжу і мав у лікарні чергування. А мама працює вчителькою у школі, де я навчалася. Предмет, який вона викладає, називається Familyandconsumersciences, тобто «Сімейні і споживацькі науки». У межах цієї дисципліни школярі вивчають різні суспільні навички, від того, звідки беруться діти, до того, як готувати лазанью.

У них є свій клас, окрема кухня, і, крім побутових, вони опановують інші важливі у житті речі – як порозумітися з людьми, як вирішувати конфлікти, як планувати сімейний бюджет…

У моїх хост-батьків немає своїх дітей, але вони давно запрошують студентів по обміну з інших країн. Вторік у них був хлопчик з Філліпін і дівчинка з Індонезії, позаминулого – дівчинка з Росії, а ще перед тим – з України. Цього року вони взяли мене і хлопчика з Німеччини. На такі умови – даббл плейсмент, тобто проживання з іще одним студентом по обміну, можна й не погоджуватися. Але мені було цікаво познайомитись із представником іншої культури. Мій хост-брат на рік молодший від мене, приїхав із Кьольна, але виглядає років на 19. По характеру відповідає уявленням про німців – стриманий, строгий, але потім Америка зробила з нього усміхненого і відкритого юнака. Ми дуже гарно здружилися. Як нормальні брат-сестра сварилися за ванну – він любив там довго проводити багато часу. Але якихось серйозних конфліктів не мали.

Люда:

Моя сім’я – це типова американська родина: батьки, брат, сестра, дві собаки, два коти… Було цікаво й незвично, бо в Україні в мене нема ні брата, ні сестри, батьки розлучені. А там я отримала досвід життя у великій родині. Мені дуже сподобалося! Маму звати Меліса, вона неповний день працює у церкві, в яку ми ходили родиною, а тато Нейт – в офісі при морській базі. Раніше від був моряком-підводником, плавав на субмаринах. А коли вийшов на пенсію, то пішов працювати в офіс.


М’ясо крокодила і домашній затишок

Яна:

Одна з причин, чому американські сім’ї хостять студентів по обміну – щоб обмінюватися культурним досвідом, враженнями, і відкривати гостям Америку. Мій тато отримував неабияке задоволення, коли показував нам щось вперше і спостерігав за нашою реакцією. Часом навіть просив: не йдіть самі в той ресторанчик, я вас хочу туди завести. Мої хости любили подорожувати. Ми об’їздили багато штатів, були в Місіссіпі, Міссурі, Луїзіані, Атланті, Флориді. Куштували дуже різну їжу – крокодила, акулу, різні особливі страви Нового Орлеану. Америка – це країни їжі, там стільки всього є, що для нас здається диким, як таке взагалі можна приготувати. Наприклад, квашені огірки, обсмажені у паніровці. Смажать там усе, навіть морозиво.

Мої батьки не вперше хостять студентів по обміну, тому у них є певний план. Ми святкували всі свята за американськими традиціями, тому у мене було справжнє Різдво з усіма атрибутами, справжня Пасха, Хелловін. Улюблене свято мого хост-тата – Чорна п’ятниця, день розпродажів. Ми дійсно шопилися два дні підряд, як у кіно! Одним із найяскравіших моментів була поїздка в ДіснейВорлд, ми туди поїхали на тиждень якраз перед моїм Днем народження. А коли були вдома, на дозвіллі дивилися разом фільми, спільно готували вечерю.


Люда:
А я була першою студенткою по обміну у моїй сім’ї, тому мої хости були не дуже досвідчені. Але ця сім’я цінує домашній затишок. І хоч вони не надто любили їхати далеко і надовго, ми багато проводили часу з їхніми друзями – збиралися сім’ями на барбекю, пили какао з маршмеллоу. А ще регулярно ходили до церкви – це при тому, що в Україні я це роблю зрідка і загалом релігійною людиною себе не вважаю.А ще часто виходили кудись поїсти, в кіно, вечорами дивилися фільми удома.

Релігійність по-американськи: Бог – це друг

Яна:

Різниця у ставленні до релігії тут і там справді вражає. В Алабамі люди досить релігійні, але не тому, що їм це змалечку нав’язують, а тому, що все подають у такій формі, що дітям самим страшенно подобається. Малюки приходять до церкви на заняття, пастор доступно пояснює різні моменти. З пастором можна неформально поспілкуватися, задати питання, які насправді цікавлять, поговорити. Американці у церквах влаштовують свята, грають у музичних групах, дуже поширене волонтерство, вони організовують поїздки… Це подобається і дорослим, і малим, тому всі охоче туди ідуть до церкви. Для них Бог – це друг. Навіть молодь в Інстаграмі фотографії нерідко підписує цитатами з Біблії.

Люда:

Тут, в Україні, ти наче боїшся Бога. А в Америці все по-іншому.Ти приходиш – і тобі весело. І зовсім не страшно. До священика можеш підійти з чим завгодно – з сумнівами, печалями, тривогами. І він не буде тобі читати мораль, а розрадить, дасть пораду, підтримає. Люди з церкви завжди дуже відкриті.

Щорічник і мова жестів: які предмети обирають у школах

Яна:
Зазвичай в американській старшій школі є чотири обов’язкових галузі, з яких ти маєш вибрати по дисципліні. Це математика, одна з природничих наук, англійська та історія Америка. Але всі вони мають різні рівні складності. Я вивчала англійську, історію Америки, геометрію, поглиблену хімію (там ми вчили те, що в гімназії я вивчала у 9 і 10 класі). До речі, вчитель хімії був на інвалідному візку, і в силу цієї обставини, на жаль, він не міг повною мірою показати «американську хімію» – бо там зазвичай на уроках багато дослідів, експериментів. Але спілкуватися із ним було цікаво. З предметів вільного вибору я взяла фешн-дизайн, де ми вивчали все про моду, дивилися фільми. Також вибрала мистецтво, бо тут закінчила художню школу і в Америці взагалі мистецтво дуже добре викладають.

А ще був Yearbook – щорічник, щось на кшталт української віньєтки, але у форматі цілої книжки, і не лише про випускників, а про школу, про те, що відбувалося у ній впродовж року, чим вона жила. Я цікавлюся журналістикою, тому впродовж року у складі команди – окремого класу –займалася створенням цього щорічника. Ми відвідували заходи – а їх у школі відбувається дуже багато, робили фото, записували інтерв’ю, репортажі. Більше того, шукали рекламодавців, щоб оплатити витрати на друк. До речі, щорічник є платним – у нас в школі він коштував 60 доларів, але люди залюбки купують, бо це гарна пам’ять про навчальний рік. Це був надзвичайно крутий досвід!

Люда:

Я вивчала англійську, історію США, музику (про композиторів різних епох), фотографію, відео мистецтво, де нас вчили писати сценарій, працювати у програмах монтажу тощо. А найулюбленішим предметом була американська мова жестів, яку вела глуха вчителька. І хоча знання з цієї мови, скоріш за все, ніколи не буду використовувати, але досвід отримала дуже крутий і цікавий. Дізналася багато нового про культуру глухих, про те, як із ними спілкуватися, про мови жестів у різних країнах… На другий семестр замість фотографії в мене був клас драми, він допоміг мені стати набагато відкритішою. А замість музики був клас мистецтва.

Спорт і волонтерство

Люда:

У школах є багато клубів, типу наших позашкільних гуртків. І різні види спорту на кожен сезон. Восени я почала ходити на крос-кантрі – це біг на довгі дистанції по пересіченій місцевості. Ніколи не любила спорт, але вирішила цей обрати, бо в нього багато плюсів – наприклад, ти часто подорожуєш своїм регіоном, можеш побачити багато красивих місць, а оскільки у штаті Вашингтон мальовнича природа, то я вирішила, що це саме те, що мені треба. Але фізично це виявилося дуже важко, після кожного тренування я буквально помирала. Потім я обрала теніс і він став для мене справжнім відкриттям – бо при тому, що я не люблю спорт, його я полюбила. У нас була хороша команда, класні тренери, і я вперше в житті грала у теніс. Ще я трішки ходила у клуб жестової мови і в Key-клуб, в якому знаходили і розподіляли можливості для волонтерства. Усі клуби допомагають набрати години волонтерства, виконати якісь шкільні проекти тощо.

Яна:

В Америці волонтерство взагалі дуже розвинене. І якщо говорити, наприклад, про донорство крові, то тамтешні діти заохочені здавати свою кров, аби допомогти іншим. В мене також були волонтерські клуби у школі і ми реалізовували різні доброчинні проекти. Наприклад, на Різдво діти з бідних сімей з початкової школи написали свої маленькі мрії, а ми допомогли їх здійснити.

Люда:

Узагалі для «флексерів» волонтерство обов’язкове. В кожній громадській організації є певна кількість годин, які ти можеш зробити. У мене було 50 обов’язкових, але я набрала набагато більше – більше 100 за рік. Волонтерила на різдвяній вечірці дітей з інвалідністю, при церкві організовували різні благодійні заходи, готували їжу для безхатченків і годували їх.Допомагала проводити уроки про Біблію. Волонтерила на невеличких фестивалях у себе в місті. Волонтерство допомогло мені розвинути такі риси характеру, які в мене розвинені не були, тому що в Україні я цим не займалася ніколи. Америка допомогла зрозуміти, що якщо ти маєш час і змогу допомагати іншим, то варто цим займатися, бо волонтерство не відбирає, а наповнює. Це класний спосіб провести свій вільний час – не втикати в Інтернеті, а щось змінити на краще у цьому світі, поліпшити чийсь день.
Яна:

Так само це допомагає розвинути вміння взаємодіяти з людьми. Зокрема і з тими, які мають особливі потреби. В Америці, зрештою, їх не виокремлюють, сприймають нарівні з іншими – і це дуже круто. Я трохи працювала з такими дітьми, ми готували їм маленькі подаруночки, на святкових вечірках допомагали, розносили їжу, спілкувалися. Листувалася і спілкувалася з дітьми з початкової школи, приходила читати їм казки, розповідала їм про Україну. Також готували їсти для бідних, волонтерила на місцевих фестивалях. Коли їдеш тільки в Америку по програмі обміну, думаєш, де ж набрати ці необхідні волонтерські години. Але потім входиш у смак, це стає цікаво, бо допомагати людям дуже класно!

Стереотипи і відмінності

Яна:
У мені іноді бувало враження, що я живу як в американських фільмах, але в хорошому сенсі: довкола були всуціль позитивні люди, за якими я дуже сумую. Моя школа досить-таки хороша, вони залюбки приймають студентів по обміну, і ще до того, як я приїхала, вони знали про мене і чекали. Дуже дружелюбні, підходили знайомитися. Я запитувала дітей зі своєї школи, чи бувають такі штуки, як цькування, але в моїй такого не було. В тому районі, де я жила, моя школа – одна з найкращих. Були гірші, і вже там траплялося всяке. Одна дівчинка, з якою спілкуюся, була в штаті Вісконсин, і в її школі якраз були всі ці соціальні групки, в які її не надто охоче приймали. Але насправді це поодинокі випадки в практиці студентів по обміну.

Люда:

Моя школа теж звикла до студентів по обміну – того навчального року їх було семеро, включаючи мене, і всі з різних країн. До нас ставилися на рівних. Там однаково спілкуються з представниками ЛГБТ-спільноти, афроамериканцями, з азіатами, представниками неформальних тусовок тощо. В них немає упереджень, вони дуже відкриті до всього нового. Тому неприємних ситуаційне траплялося.

Яна:

Тинейджери по всьому світі мають схожі захоплення, тому я не відчувала різниці між ними і собою. Всім подобається якась популярна музика, ті самі фільми, серіали. Але в кожного, звичайно, є щось особливе. Америці багато хто грає на музичних інструментах. Серед молоді також нормально тусуватися в церкві – спілкуватися, грати в гуртах. Головна відмінність: там у 16 всі водять машину. Якщо для нас мати машину – це вже якийсь статус чи важлива подія, то там їх дарують на дні народження, позичають у батьків. За рахунок цього вони набагато мобільніші, ніж ми. Але мені здається, що й менше це цінують, ніж ми б цінували.

Віталіна МАКАРИК.

Додати коментар


Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Погляд

Ваш указ не мав би для мене ніякої канонічної сили та дії навіть якби був написаний не так абсурдно і гротескно
Закінчив колядувати і відповів своєму колишньому керівництву. Високопреосвященному митрополиту Володимир-Волинському і Ковельському Володимиру Ваше ...

Новини

19 січня, Субота
15:25
На Івано-Франківщинні знайшли унікальні документи УПА
14:45
Водохреща у Володимирі-Волинському: як освятили воду в річці та як купалися
14:29
На АТОвця, який звинуватив Вілкула у брехні, напала охорона депутата
13:31
У Львові двоє підлітків викинули кота з вікна багатоповерхівки і зняли це на відео
12:39
Прихожани храму в Нововолинську проголосували за перехід до ПЦУ 20
12:08
Багатодітна матір народила дев’ятнадцяту дитину на Рівненщині
11:11
На Вінниччині 1-річний хлопчик помер від насильницької смерті
10:15
У храмі Московського патріархату в Сумах пролунав вибух 4
09:17
У Луцьку викрили аферистку на автостанції, яка збирала гроші нібито на лікування дитини
08:15
На водоймах Волині чергуватимуть понад пів сотні рятувальників на Водохреще
07:12
МОЗ спростувало фейкову інформацію щодо нових правил виклику «швидкої»
05:23
Гурт «Скрябін» випустив невидану пісню з голосом Кузьми 1
03:21
Чим запам’ятався тиждень, що минає, – цікаві фото
01:15
В Україні знову дозволили використання розчину для ін’єкцій
18 січня, П’ятниця
23:46
В Овадні замість ательє відкриють ЦНАП
22:47
Вершкове масло і згущене молоко визнали найбільш фальсифікованими продуктами в Україні
22:07
Голий чоловік розгулював супермаркетом у Києві 5
21:36
За тиждень на Волині хворих на кір стало удвічі більше
20:42
Керівник благодійного фонду ввозив «гуманітарку» з порушеннями: майна майже на 6 мільйонів вилучили на «Ягодині»
20:11
Рятувальники Нововолинська нагадують про правила безпеки на Водохрещенські купання
Усі новини