<

«Вважаю корупційним бізнесом купувати вугілля за кордоном, а не добувати своє», – Роман Юзефович

19:37 | 6.11.2021 / Інтерв'ю / , /
Перегляди
1044
/ 1 коментар

Голова Волинського теркому працівників вугільної промисловості Роман Юзефович розповів, яка ситуація на нововолинських копальнях, чому прохідники стають зайвими, і що спричинило занепад шахтарського санаторію-профілакторію.

Про це пише Волинь.

Нема проходки — ​нема копальні

Романе Віталійовичу, кажуть, недалекий той час, коли Нововолинськ може втратити статус шахтарського міста?

Загалом ситуація на підземках критична. Копальня № 9 перейшла в третю категорію. Вона зареєстрована як окрема юридична фірма, що має пряме фінансування і дозвіл на доопрацювання всіх шахтних виробок до 2022 року.

З діючих копалень залишилася лише шахта «Бужанська», але про кількість видобутого там вугілля навіть соромно говорити. В структуру ДП «Волиньвугілля» входить ще «Волиньвантажтранс» та профілакторій «Шахтар», розташований у селі Павлівка.

На шахті № 10 пройшла реорганізація — ​«Передпускова дирекція» об’єдналася з червоноградською «Дирекцією з будівництва об’єктів». Поки що там лише йде відкачування води та виконуються інші нагальні роботи для підтримання копальні в безаварійному стані.

Коли підземка неперспективна, в програмі реорганізації має бути передбачена важлива складова — ​соціальний захист вивільнених працівників.

­Зі зміною крівництва на «Бужанській» покладали надії на активізацію добувної діяльності. Чому не склалося?

Єдине видобувне підприємство — шахта «Бужанська» — роками занепадало. Основна причина — ​це зношене обладнання, яке через відсутність обігових коштів нереально поновити. Є пласти, є затверджена програма розвитку на нинішній рік, а виконувати її нічим.

Раніше можна було комбайни, арку та іншу техніку з «дев’ятої» перекинути на «Бужанку», щоб вона функціонувала. Та цим чомусь не скористалися. Склалося враження, що ні Міністерство енергетики, ні «Волиньвугілля» не зацікавлені, аби шахти добували вугілля, і роблять усе для того, щоб згорнути виробництво.

Недавно відбулися збори, на яких мали порушити питання про переведення «Бужанки» теж у третю групу. Були намагання ліквідувати прохідницьку дільницю. Профспілки застерегли, що цього робити не можна. Нема проходки — ​нема шахти. До того ж, спеціалісти через заборгованість, яка по державному підприємству сягнула 24 млн гривень, розраховуються.

Прикро, що досить часто в ДП «Волиньвугілля» приймають важливі рішення, навіть не ставлячи профспілки до відома. Все засекречено, хоча є галузева угода, колективний договір, згідно з яким керівництво ДП має постійно інформувати профспілки про стан справ на ввірених підприємствах.

Кілька років тому проходку ліквідували на шахті № 10…

Відтоді й почало згортатися будівництво. Закрили проходку — ​і за три роки всі дільниці ліквідували. Залишилися відділ головного механіка й дільниця ВТБ (вентиляція і техніка безпеки), де працює майже сто чоловік. Заборгованості там немає, бо такий стратегічний об’єкт із будівельною готовністю більше 80 відсотків не можна кинути.

Останнім часом, коли розпочали проводити ремонт і діагностику техніки, заміну канатів, зажевріла надія, що, можливо, держава зверне увагу на єдину(!) шахту, яку почали будувати вже в незалежній Україні.

На купівлі за кордоном легше заробляти?

Романе Віталійовичу, досить давно ведеться мова про оптимізацію управлінського апарату державного підприємства. А то виходить, що великий колектив керує видобутком вугілля, якого … не добувають.

Склалася справді абсурдна ситуація. На копальнях люди звільняються, а ДП «Волиньвугілля» приймає на роботу. Ще років 5 тому була запланована реорганізація, згідно з якою замість великої контори «Волиньвугілля» мало бути створене шахтоуправління, куди б увійшли три копальні. Але цього не зробили, бо, очевидно, така «надбудова» вигідна міністерству.

В уряді кажуть, що збиткові шахти треба закривати, і крапка.

Якщо навіть так, то слід робити все цивілізовано. Коли підземка неперспективна, в програмі реорганізації має бути передбачена важлива складова — ​соціальний захист вивільнених працівників. Адже у вугільних структурах зараз працює півтори тисячі людей. Польща всіх не візьме, як і інші підприємства Нововолинська. Хоча, даруйте, є підозра, що нинішні керівники отримали вказівку побільше шахт закрити.

Притому є офіційна інформація, що на складах в Україні в 4,5 раза менше вугілля, якого потрібно згідно з нормою.

Так, але уряд вирішив купувати за кордоном, а не добувати тут та зміцнювати власний енергопотенціал. Виходить, це вигідніше, бо легше можна заробити на цьому кошти. Вважаю це корупційним бізнесом. Більше того, ринок газу лихоманить від стрибків цін.

То чому б не активізувати видобуток власного палива? Зайняті люди — ​податки в державну казну. «Зелена» енергетика забезпечує всього 30 відсотків потреб країни. То чим компенсувати? Атомною енергетикою? Або чому б не створити умов, при яких шахти могли б забезпечувати вугіллям хоч би свою область. Адже тверде паливо використовують багато установ, а дрова, брикети, торф не дешеві.

Але поки що тим ніхто не переймається. Профспілок не чують. Ми намагаємося від високопосадовців домогтися, аби борг державним вугільним підприємствам у 2,1 млрд гривень був погашений (на сьогодні виділено лише 1 млрд) і не перейшов у наступний рік. Якщо цього не станеться, то шахтарі налаштовані рішуче на протест.

Стару хату розвалили, а нової не звели

Пане Романе, зараз активно заговорили про урядову ініціативу щодо трансформації вугільних регіонів. Може, в цьому порятунок?

До подібних пілотних проєктів я ставлюся досить скептично. Бо є сумні приклади. Ви подивіться на підприємство «Модуль», яке мало бути зведене на місці шахти № 6 в селищі Благодатне. Там підведені всі комунікації, була навіть залізнична колія, яку вже розібрали. А в якому воно занедбаному стані зараз. Більше 20 років закривають шахти, а нічого натомість не збудували — ​нові підприємства в Нововолинську зведені іноземцями. Щоб розвалити стару хату, треба збудувати нову. На жаль, цього нема.

І наостанок. Яка ситуація з гірничим профілакторієм «Шахтар» у Павлівці?

В колишній чудовій здравниці — ​повний занепад. Вона йде на ліквідацію, все майно описано. Більше одного мільйона гривень — заборгованість. Останніми роками, як з’ясувалося, в цьому райському куточку з прекрасною матеріальною базою і наявністю ліцензій відбувалася справжня руйнація. Його чомусь не змогли зберегти керівники ДП «Волиньвугілля».

На цьому відокремленому підрозділі, де був необхідний постійний контроль, усе пустили на самоплин. Профспілки не мали права туди втручатися — ​наші лише бази відпочинку на Світязі. Шкода, що не спрацював рятівний варіант — ​взяти профілакторій під опіку Павлівської територіальної громади.

один коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *