«У найближчих планах – створення меблевих кластерів у Нововолинську», – гендиректорка Кроноспану Наталя Покінська

Генеральна директорка ТОВ «Кроноспан УА» Наталя Покінська розповіла про те, чому завод є одним з лідерів галузі та прикладом для інших деревообробних підприємств України, про запуск нових виробничих потужностей у Нововолинську, меблеві кластери, будівництво нового заводу на Рівненщині та поділилася цілями на майбутнє.

Інтерв’ю з генеральною директоркою ТОВ «Кроноспан УА» Наталею Покінською опублікувало Rvnews.rv.ua.

– 2020-й став справжнім викликом для бізнесу в цілому світі й Україні, зокрема. Пандемія коронавірусу похитнула й без того непросту економічну ситуацію в країні. Як карантинні обмеження вплинули на діяльність «Кроноспану»?

– Безумовно, нам було важко. Перш за все, коли необхідно було проводити завершення інвестиції у Нововолинську, а в країні розпочався перший великий локдаун. Ми розуміли, що іноземні спеціалісти просто покидають територію України. Натомість підприємство було на стадії, коли робити запуск оновленого виробництва своїми силами було дуже важко. Тому ми проводили переговори з іноземними організаціями, котрі здійснювали нагляд над монтажем, просили їх залишитися хоча б на короткий період часу для того, аби виробництво було запущене. На той час у нас на території було понад сорок іноземців,  і коли в один момент вони всі прийняли рішення про виїзд з України через стрімке поширення хвороби та карантин, нам довелося «боротися» за кожного спеціаліста, який міг залишитися.  З їх допомогою нам все ж таки вдалося подолати ту критичну точку, коли перша плита в на новій виробничій лінії у Нововолинську була випущена. А далі вже працювали виключно українські спеціалісти у тісній співпраці із іноземними в режимі дистанційного спілкування. Відтак, нам таки вдалося не зупинити реалізацію проекту, і ми зуміли запустити лінію. Це доказ того, що в Україні таки є висококваліфіковані спеціалісти.

Якщо ж ми говоримо про фінансовий стан нашого підприємства та про економіку України в цілому в період COVID-19, то безумовно в березні-квітні, було падіння продажів і обороту компанії. Як і у всіх інших виробників. Тоді ми відчули, що попит скоротився. Але починаючи з червня, коли країни почали адаптовуватися до сценарію роботи в умовах карантину, ми побачили  зростаючу тенденцію у споживанні меблів як в Україні, так і за кордоном. З чим це пов’язано? До карантину люди  подорожували і суттєву долю свого бюджету відкладали на відпочинок та подорожі. Натомість тепер, коли вони працюють в умовах віддаленого доступу до робочого місця та набагато більше часу проводять у своїй оселі, то більше уваги приділяють затишку навколо себе. Саме з цим пов’язуємо ріст попиту на речі домашнього вжитку. Відповідно, зростає кількість замовлень у меблевих фабрик, котрі працюють в Україні як для вітчизняного, так і закордонного ринку.

– Попри карантин підприємству вдалося не лише втримати свої позиції на ринку деревообробки, а й значно розширити виробництво. Розкажіть детальніше про виробничі потужності, котрі запустили в роботу цьогоріч у Нововолинську.

– У нас є два великих проекти: лінія з виробництва ОСП (орієнтовно-стружкові плити) та модернізація уже існуючої лінії з виробництва ДСП (деревно-стружкові плити). У рамках цих двох проектів є та екологічна складова, яку ми анонсували, а саме встановлення сучасних фільтрів.

Якщо говорити про лінію ОСП з плановою потужністю 270 000 м3/рік, то нам все ж таки вдалося, попри карантинні обмеження, випустити першу плиту, і зараз ми працюємо на поступовий вихід потужностей підприємства до очікуваних параметрів виробництва.

Для нас це, звичайно, величезний позитив. Адже те, що раніше імпортували, сьогодні замінюємо виробництвом в Україні. Тепер наші клієнти отримують вітчизняний продукт, а не імпортний.

Що стосується лінії ДСП, то ми провели чергову модернізацію обладнання, встановили WESP фільтр і перезапустили виготовлення плити на новому обладнанні. Разом із тим, ми збільшили потужності цієї лінії. Усе для того, аби бути готовими випускати той продукт, який відповідає міжнародним стандартам (знижений рівень формальдегіду та інших хімічних речовин), і є у попиті на ринку.

Загальна вартість інвестицій у підприємство в Нововолинську на сьогоднішній день становить 370 млн. євро.

Зараз реалізовуємо і масштабний інвестиційний проєкт з будівництва нового заводу на Рівненщині в селі Городок. Перша черга проекту – 200  млн. євро інвестицій, друга – ще 200млн.  євро.

Після запуску заводу в залежності від етапу реалізації проєкту робочі місця матимуть від 200 до 400 рівнян. Середня заробітна плата на підприємстві становитиме 15-18 тисяч гривень на місяць, що суттєво перевищує середній рівень оплати праці в регіоні. Ще від 2000 до 4000 людей працюватимуть у супутніх галузях та виробництвах.

– А загалом, на якому етапі зараз реалізація проекту в Городку?

– 70% технологічного обладнання вже було імпортовано. Зараз тривають роботи із влаштування фундаментів. У грудні розпочато монтаж обладнання. Наша ціль – початок виробництва на заводі в Городку у 2021 році.

Лише одна лінія цього проекту (а їх в результаті буде дві – ОСП, ДСП) на Рівненщині буде чи не найбільшим інвестиційним проєктом в Україні за останній час.

Якщо Ви запитаєте «Для чого?», то сьогодні є сподівання на те, що меблева галузь в Україні буде однією із пріоритетних з 2021 року. Дуже багато країн розглядають імпорт меблів з України. У нас є потенціал рухатися слідами Польщі у галузі виробництва меблів.

– В ЗМІ неодноразово ми бачили статті про те, що компанія «Кроноспан» очолила рух кластерного розвитку в Україні. Про меблеві кластери як стимул для розвитку місцевих громад йшлося на зустрічі з Міністром розвитку громад та територій Олексієм Чернишовим. Поясніть нашим читачам, що ж таке кластери, і які проблеми могла б вирішити кластеризація в Україні?

– Кластер – це спільний майданчик для роботи усіх зацікавлених у деревообробній та меблевій галузях. Тобто, поруч працюють виробники плити, виробники меблів, постачальники матеріалів і комплектуючих.

Основні переваги участі в кластері: доступ до повного портфоліо продуктів «Кроноспан»; економія на транспортних витратах; доступ до поставок плити нестандартних розмірів, що не підходять до поставок автотранспортом; зниження потреб оборотного капіталу за рахунок своєчасного виробництва та поставок сировини, швидші та ефективніші операції по прямому ланцюгу поставок клієнт – постачальник.

У найближчих планах – створення меблевих кластерів у Нововолинську, Рівному та Калинівці (Київська обл.).

Якщо говорити про позитив, то для Нововолинська в умовах планомірного закриття вугільних підприємств це можливість створення нових робочих місць, адже одна маленька меблева фабрика починається від 200 працівників, а їх буде декілька. Відтак, ми готові взяти на себе фінансування етапу цивільного будівництва для кластеру, адже зацікавлені в тому, що кожен «кластерянин» в результаті буде споживачем нашої продукції.

– Під час зустрічі президента України Володимира Зеленського з представниками бізнесу Волині Ви озвучили питання необхідності прийняття закону «Про ринок деревини». Чи є на сьогодні позитивні зрушення в цьому напрямку?

– Ринок необробленої деревини уже більше двох років живе в правовому вакуумі – немає жодного нормативно-правового акту, який би регулював процедуру продажу деревини суб’єктам господарювання.

У 2020 році ми бачили та активно обговорювали на різного роду дискусійних майданчиках вже чотири законопроекти про ринок необробленої деревини. І той факт, що такі законопроекти пишуться і навіть реєструються у ВРУ – це вже маленький крок до врегулювання ринку.

Проте, на жаль, на даний момент ані ми (як учасники ринку), ані залучені до процесу експерти галузі не побачили дійсно того законопроекту, який би розставив всі крапки над «і» та врегулював ринок на принципах забезпечення сталого використання лісових ресурсів, визнання пріоритетності розвитку ринку лісоматеріалів і водночас пріоритетності розвитку виробництва деревопохідної продукції глибокої переробки.

З іншого боку – останнім часом замість комплексного вирішення проблеми ринку шляхом прийняття відповідного закону бачимо спроби «врегулювати» ситуацію шляхом запровадження обов’язкових продажів деревини через платформу ProZorro. Ми повністю підтримуємо прозорість продажів та віддаємо належне платформі ProZorro, але в даному випадку торгівля на електронних майданчиках не може вирішити проблему. ProZorro – не панацея, адже в нашому випадку державні підприємства продають, тоді як зазвичай функція ProZorro – це державні закупівлі.

Однозначний плюс – з’явилася Державна стратегія управління лісами України до 2035 року. Буквально 26 жовтня цього року Міндовкілля опублікувало відповідний проект для обговорення.

Висновок: рух є, чи в правильному він напрямку, і чи буде результат – невідомо, але основне, що намагання врегулювати ринок є.

– 2020 рік завершився, і це власне час підбивати підсумки і ставити нові цілі. Яких новинок чекати від «Кроноспану» у 2021-му.

– Наші цілі – досягнути виходу на проектні потужності у Нововолинську та втілити задекларовані плани на Рівненщині. А це вже вагомий результат.