Славко Святинчук: «Легко не буде, якщо ти впав – підіймайся і йди далі»

Славко Святинчук, або, як його називають Славко “Смайл” – людина, яка на власному прикладі життя показала, що відмовитися від шкідливих звичок, жити за правилам добра та пропагувати ці ідеї серед дітей – можливо. Він пише власні пісні, знімає відеокліпи, веде активний спосіб життя.

— З чого почалося становлення тебе як свідомої особистості з такими життєвими поглядами?

У підлітковому віці я жив за неправильними принципами. Коло моїх друзів складалося з людей, які вели нездоровий спосіб життя: палили цигарки, вживали алкоголь, а пізніше й наркотики. Приблизно у 17-18 років зрозумів, що роблю щось не так.

На першому курсі інституту почав задумуватися над тим, аби виїхати за кордон, побачити світ. У мене виникла можливість відвідати США за програмою Work and Travel. Та виявилося, що всі обіцянки організації були пустими.

Приїхавши туди, роботодавці повідомили, що я їм не потрібний. Майже всі кошти, які дав батько на прожиття, я витратив за декілька тижнів на переїзди. В решті-решт  знайшов роботу, але працював нелегально, по 17 годин на добу, жив у підвалі з пацюками.

Одного разу, прокинувшись, не міг встати з ліжка від перевтоми. У мене почала текти кров із носа, та мусив іти на роботу.

Я почав розуміти, що зайшов у глухий кут: чужа країна, нестача грошей, проблеми з документами. Та  одного разу до мене підійшов американець і подарував Біблію, не пам’ятаю, українською чи російською мовою.

Після того, як  почав читати Біблію, змінилося моє життя, з’явилися сили працювати далі. До того ж я покинув шкідливі звички. З Америки  повернувся зовсім іншою людиною.

— Як почав писати пісні?

Коли у моєму житті з’явилася Біблія, відкрився талант писати пісні. В Україні у мене був друг, який сторював музику в стилі реп. Ще коли був в Америці, він надсилав через інтернет свою музику, а я писав вірші.

А, приїхавши додому, почав записувати ці пісні у студії. Перша пісня – “Моє життя – коротка гра”, наступна – “Ти – моя надія”. Потім  закидував свою музику у соціальну мережу “Вконтакті”.

Згодом побачив, що  багато людей почали долучатися в друзі. І саме через соціальну мережу та творчість, яку дав мені Бог, розповсюджувалася, люди писали багато хороших відгуків…і поганих теж. У мене з’явилася мотивація вкладати гроші в цю справу, бо записати сьогодні пісню коштує до ста доларів.

Після Америки написав книгу “Від колиски до 24”. Але так як молодь зараз читає менше, ніж колись, записав її в МР3 форматі. Приблизно тиждень записували книгу на студії у Львові, бо складається вона з 28-ми розділів.  Це книга про моє життя – коротка біографія, підсумки.

— Як виникла ідея виступати в школах?

Приїхавши з Америки, я був щасливою людиною. Таким є й зараз. Дуже хотів донести людям ідеї здорового способу життя, християнських принципів

Так і виникла ідея ходити по навчальних закладах.  Сьома школа стала першою, яку відвідав. Я  питав дозволу у директора, чи можна з дітьми поспілкуватися 5 – 10 хвилин.

Просто заходив у клас і казав діткам: “Не вживайте алкоголь, творіть добро, шануйте батьків, ведіть здоровий спосіб життя, читайте Біблію”. Я роздавав їм книги, не закликаючи до якоїсь конфесії. Можливо, хтось, читаючи інтерв’ю, буде думати, що агітую їх у якусь організацію чи секту. Але ні, я просто закликаю людей читати Біблію.

На перших етапах ніяких дозволів виступати у школах не було, а лише щире бажання. Я робив це як волонтер, безкорисно. Деякі школи дозволяли, деякі забороняли, деякі навіть виганяли під час заходу. Та це не зупиняло, а навпаки, викликало ще більше бажання.

Після того, як пройшов перших 100 шкіл в Україні, люди почали самі запрошувати: і прості, і багаті, і православні, і католики, і протестанти.

— Скільки шкіл відвідав в цілому?

За цих вісім років я пройшов більше ніж 340 шкіл і понад 60 000 дітей.

— Є люди, які скептично ставляться до твоєї діяльності?

Більшість людей ставиться позитивно. Та є такі, що кажуть: “Для чого ти це робиш? Їх все одно всіх не зміниш”. Але, як говорять, собаки гавкають, а караван іде вперед. У таких випадках я розповідаю одну притчу.

Море викинуло на берег морських зірочок. Як відомо, вони на 70 % складаються з води. Маленький хлопчик почав збирати зірочки і кидати їх назад у море. Чоловік, який побачив це, почав з нього сміятися й казати: “Навіщо ти це робиш? Усіх все одно не врятуєш”. Хлопчик відповів : “Якщо з цієї тисячі зірочок я врятую хоча б одну, то буду і цьому радий”.

Ці зірочки –  діти. Якщо хоча б хтось із них задумається над своїм життям, я буду і цьому радий. А таких свідчень, навіть у соціальних мережах, є близько 300.

— Які проблеми сучасних підлітків?

Стандартні проблеми – алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління. Чув, що зараз з’явилась комп’ютерна гра, після якої діти роблять самогубство. Комп’ютерні ігри дітей зомбують, замикають у собі, вбивають у них мрію, ціль, надію.

— Де знаходиш сили на постійні поїздки?

Колись думав, що мої сили невичерпні, що можу провести сто заходів за місяць без ніяких проблем. Був час, коли кожного дня впродовж місяця проводив по 5-7 заходів. Та потім, як наслідок, така перевтома, що вночі здавалося, ніби діти бігають перед очима. На кожну справу, навіть якщо вона добра, потрібна мудрість. Має бути баланс.

Зараз стараюсь їздити один або два рази в місяць. Потім приїжджаю додому, відпочиваю та працюю на роботі, яка приносить кошти.

— Як проводиш вільний час?

У мене є хобі – футбол та плавання.

— У житті не завжди все позитивно. Як боротися з відчаєм?

Особисто у мене відчай приходить тоді, коли не можу дійти до поставленої цілі. Декілька років разом  із дружиною плануємо дисциплінувати себе у таких дуже простеньких сферах – навчитися лягати спати о 21:00 і вставати о 05:00 ранку. Відчай приходить саме тоді, коли лягаю в 01:00.

А якщо серйозно, потрібно боротися, бо життя – це боротьба. Легко не буде, якщо ти впав – підіймайся і йди далі. Головне, щоб цей відчай не затягнувся. Завжди будуть злети і падіння, не варто здаватися. Не помиляється той, хто нічого не робить, немає проблем в того, хто лежить у гробі.

— Що можеш побажати нашим читачам?

Не буду говорити банальностей, але пам’ятайте, що життя – подарунок від Бога, а те, як його проживете – ваш подарунок Богу. Тому проживіть своє життя достойно.

Інтернет-видання “БУГ”