Подружжя Похожалових: «Україна розцвіте тоді, коли кожен з нас підніматиме прапор від душі, а не заради свята»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
13:23 | 25.02.2016 / Рубрика: Інтерв'ю / 1 коментар

Саме так патріотично налаштоване інтелігентне подружжя Похожалових. Вони приїхали до нашого міста зі сходу України.

Із перших хвилин зустрічі з Володимиром та Людмилою Похожаловими повіяло не лише привітністю і теплотою сердець, а й відчуттям того, що переді мною люди високого інтелекту та культури. Приємно вразило, що вони, корінні росіяни, спілкувалися вишуканою українською мовою, яку не так часто почуєш і від українців. Та це не дивно, бо майже все своє свідоме життя Володимир Григорович та Людмила Олександрівна провели на українській землі, присвятили свій труд українському народу і з ним вирішили залишитися назавжди, – пише Місто Вечірнє.

Володимир Похожалов народився у 1954 році в далекому Хабаровському краї у сім’ї військового. Родина мала свою славну і водночас драматичну історію. Під час блокади в Ленінграді помер від голоду дідусь. Його могилу на Волковському цвинтарі нащадкам так і не вдалося знайти. Мамі Володимира Григоровича разом з багатьма ленінградцями довелося довбати лід на Ладозі, щоб прокласти дорогу життя до міста. Мабуть, саме важкі спогади і притягували родину Похожалових до Ленінграда, тому що у місто на Неві вони повернулися з Далекого Сходу. А згодом сім’я переїхала в Донецьк, звідки був родом Григорій Похожалов. Володимир Григорович свято береже сторінки минулого своєї родини, часто переглядає фотографії, на яких його батьки назавжди залишились молодими.

Володимир Григорович закінчив медичний інститут, працював лікарем-травматологом. До свого фаху – одного з найважливіших у медицині – ставиться із скромністю, хоч стверджує, що без травматології людство не обійдеться ніколи, навіть тоді, коли досягне лікувальних вершин.

Людмила Олександрівна народилася у 1953 році у Донецьку. Батько її був шахтарем, а мати працювала на будівництві. В Тамбовському інституті культури Людмила отримала диплом режисера, працювала за фахом, більше з дитячими колективами. Її праця і душа злилися з Донецьким національним університетом, де жінка працювала на факультеті української філології за спеціалізацією «Культурологія» (сценічна мова, сценарна композиція, організація масових заходів). Людмила Олександрівна пригадує, як патріотично налаштовані працівники університету не пускали у стіни закладу представників Партії регіонів, за що їм погрожували, переслідували. І зрештою, коли почалися справжні репресії, на чолі з ректором вони переїхали до Вінниці. У 2014 році Похожалови приїхали до Володимира-Волинського, де в цей час уже перебувала їхня улюблена онучка Аліса. Дідусь і бабуся вирішили бути поруч з дівчинкою.

Чому ж Володимир і Людмила Похожалови відважилися поїхати з рідного міста? Чому не залишилися жити під прапорами самопроголошеної ДНР?

– Ви не уявляєте, що довелося пережити, – каже Людмила Олександрівна. – Люди лягали на рейки, аби не пропустити потяги з українськими військовими, зустрічали сепаратистів з іконами. Вони були впевнені, що з росіянами їм краще житиметься, але ми в це і близько не вірили, бо надто добре знаємо Росію. Ми знаємо, які там проблеми, яка мораль. Була спочатку така надія на російських матерів, адже вони мали б підтримати нас, а вони цього не зробили, проковтнули гірку пігулку і мовчать.

– Люди на західній Україні адекватніші, – продовжує Володимир Григорович. – У них є своя позиція, своя обґрунтована ціль. На сході у більшості населення відсутнє почуття власної гідності. Вони не прагнуть займатися творчою працею. Так, звичайно, вони важко працювали на шахтах, заробили непогані пенсії, але на цьому зупинились і чекають, що хтось принесе їм зміни на краще. В Донецьку залишилося немало людей, які собі спокійно займаються приватною торгівлею і лише очікують, чия візьме. Це позиція не патріотів, а пристосуванців.

– Ми не впевнені, що повернемося до Донецька, – каже пані Людмила. – Війна, звичайно, рано чи пізно закінчиться, але люди не зміняться, принаймні не скоро. А на Волині нас зустріли привітно. Ми не відчули ніякої ворожнечі. Ми можемо вільно розмовляти своєю рідною мовою, але пишаємося тим, що добре володіємо українською. Ми вважаємо, що знати державну мову – це не тільки обов’язок громадянина держави, а й ознака високої культури.

Подружжя з Донецька знайшли собі корисні заняття і у нашому Володимирі. Володимир Григорович долучився до громадської діяльності, виступав на урочистих зборах, приурочених Дню соборності України. Його слова про те, що соборність у першу чергу розпочинається з душі, знайшли відгук у серцях володимирчан. А Людмила Олександрівна допомагає в організації свят та тематичних вечорів у гімназії імені О.Цинкаловського, де навчається онука Аліса.

Юна Аліса Похожалова заслуговує окремого слова, тим більше що про дівчинку дуже схвально відгукуються і директор гімназії Олександр Романюк, і педагоги. Учениця 11-го класу Аліса захоплюється екологією та німецькою мовою. Вона – учасниця конкурсу «DreamEco», здобувала призові місця на обласних та всеукраїнських олімпіадах, номінант «Зоряного Олімпу-15», успішно захистила наукову роботу в конкурсі раціоналізаторів-дослідників. У дівчинки багато грамот і дипломів, але нагородам вона великого значення не надає. Головне – міцні знання, особистий розвиток. Юнка навчалася 4 роки у музичній та художній школах, грає на гітарі, любить художню літературу. Попереду в Аліси – самостійне життя. І своє майбутнє вона хоче пов’язати з медициною.

Та майбутнє молодого покоління турбує всіх українців, і родина Похожалових – не виняток. Що ж, на їхню думку, слід зробити, аби українцям жилося краще?

– До Майдану у Донецьку щорічно проводився фестиваль «Польська осінь», на який приїздив Генеральний консул Республіки Польща з Харкова. Мені довелося розмовляти з ним, – каже Володимир Похожалов. – На моє запитання про те, чому Польща так різко піднялася в економічному і соціальному розвитку, консул відповів: «Бо кожен громадянин, від сенатора до селянина, сказав собі: «Я є поляк». Отож, кожен з нас повинен усвідомити, що ми є українці, ми є для держави, а держава є для нас.
– Україна розцвіте лише тоді, коли кожен підніматиме прапор від душі, а не заради свята, – стверджує пані Людмила. – Ось тоді навіки зникнуть з нашого лексикону образливі слова, якими обмінюються нині несвідомі люди як на сході, так і на заході країни. А ми ж – єдиний народ, діти однієї Батьківщини.

Антоніна Булавіна, м.Володимир-Волинський

1 коментар
  1. Україна розцвіте лише тоді, коли кожен її державний символ матиме позитивний природній сенс. Державі підняття синьо-жовтого прапору хоч від душі, хоч заради свята байдуже. Бо це неприродньо, коли колір неба горішній за колір сонця. До того ж небо блакитне, а не синє. Ось цьому чергове підтвердження: http://gazeta.ua/articles/life/_alpinisti-pidnyali-ukrayinskij-prapor-na-najvischij-vulkan/682160.
    А перекручений додержавницький текст державного гімну – взагалі нонсенс! То про який розквіт України мова?

Додати коментар


Погляд

Церква зорієнтована на країну, яка вбиває і поневолює українців, і яка не впустила до храму померлого християнина, може тільки покаятися і саморозпуститися
Що робить із нас людей, або чому деякі з homo sapiens стають тваринами? У моєму окрузі є село Сусваль. Ну, Сусвалем воно стало декілька років тому, будучи названим на честь загиблого ...

Новини

24 Січня, П’ятниця
03:43
Канадці відмовилися платити за охорону принца Гаррі і Меган: петицію підписали десятки тисяч людей
01:37
Прокуратура провела обшуки у «Фаворит спорт» в Києві
23 Січня, Четвер
23:52
Двоє українців проведуть 25 років у польській в’язниці за вбивство жінки
22:38
У Ратному затримали 23-річного мешканця, який збував наркотики
21:26
МЗС Польщі засудило знищення української меморіальної дошки на Монастирі
20:41
Міністерство освіти тимчасово не видаватиме ліцензії вишам
20:17
У Камінь-Каширському районі допитали двох жителів, які побили поліцейського
19:51
У Маріуполі попрощалися з 22-річним волинським військовим: на Волині оголошено день жалоби
19:18
«Життя складається з нового досвіду та випробування себе»: 25-річний заступник командира 14-ої бригади
18:30
У Нововолинську неповнолітні збили з ніг та пограбували жінку
18:09
З якими питаннями та проблемами у 2019 році мешканці Володимира-Волинського найчастіше зверталися до ЦНАПу
17:32
Перевищив службові обов’язки та підробив протокол: поліцейському у Володимирі-Волинському повідомили про підозру 3
17:15
Операційний стіл подарував німецький меценат Володимир-Волинській лікарні
16:47
Безперешкодний перетин кордону за 1500 грн: Володимир-Волинським митникам оголосили про підозру 1
16:23
На «Ягодині» конфіскували аксесуари до смартфонів та годинники на 285 тисяч гривень
15:40
Поромівська ОТГ – 30 %, Литовезька – 50 %: громади передали субвенції лікарні Нововолинська для обслуговування свого населення
15:14
Фото дня: свята закінчилися, ялинки у Володимирі-Волинському – на смітник
14:51
У Луцьку п’яні батьки на кілька годин залишили без нагляду дитину у візочку 2
14:07
Нововолинські поліцейські затримали трьох чоловік, які вчинили грабіж в магазині
13:46
Житель Володимир-Волинського району зберігав вдома порох 1
Усі новини

Погода у Нововолинську та Володимирі