Павло Танчев: «Шахтарям – достойну зарплату»

Сьогодні вугільна галузь Волині стала іграшкою у руках чиновників, що думають тільки про свої особисті інтереси. Нововолинські шахти через політику олігархів перебувають на межі закриття. Гірники голодують, покинувши сім’ї, і влаштовують акції протесту поки у кабінетах пишуться все нові циркуляри з метою знищення шахтарського майбутнього нашого міста. Навіть у таких непростих умовах Павло Танчев не зупиняється на шляху до досягнення власних цілей. Його основна мета – врятувати вугільне підприємство та зберегти робочі місця.

Павле Михайловичу, чула, ви продовжили шахтарську династію?

Що таке тяжка гірницька праця знав не з чуток – на копальні працювали і батько, і дід. Від них перших дізнавався, що кожна видобута тонна чорного золота – це неймовірні людські зусилля. Не дивлячись на престиж професії шахтаря, по батькових стопах пішов не відразу.

У дитинстві мав велику мрію – хотів стати військовим. Тому вступив у обласний ліцей посиленої військової підготовки. На певному етапі життя чітко усвідомив: не лише звання військового є гідним справжніх чоловіків.

Свою трудову діяльність починав на шахті №1 «Нововолинська» у 2006-му році. В 2011-му став головним інженером вугільного підприємства. У 2013-му році був переведений на шахту «Бужанська», зараз очолюю це вугільне підприємство.

Шахта “Бужанська” – одне з небагатьох підприємств, яке ще тримається “на плаву”. Що, на ваш погляд, потрібно робити для того, щоб подолати кризу у вугільній галузі?

Криза у вугільній галузі посилюється через відсутність системи ефективних заходів з її подолання у державі. Шахти працюють без реконструкції, рівень зносу виробничих фондів набув критичних показників, стаціонарне устаткування шахт потребує негайної заміни. На підприємствах зменшилася кількість очисних вибоїв, спостерігається зниження показників з видобутку вугілля та проведення гірничих виробок, падіння обсягів товарної вугільної продукції та підвищення її собівартості. Відсутність належної бюджетної підтримки та розбалансування платіжної системи на підприємствах паливно-енергетичного комплексу призвели до зростання заборгованості з заробітної плати працівникам, росту кредиторської заборгованості підприємств та підвищення їх збитковості.

Із 1-го січня 2015-го року були відмінені дотації, що значно погіршило ситуацію на вугільних підприємствах. Ми видобуваємо вугілля, собівартість якого становить 2000 гривень, а ціна по прейскуранту – 1080 гривень без ПДВ. Цієї тисячі гривень нам держава не компенсує. Зараз на серпень-вересень виділили дотацію, але це одноразова виплата. Працюємо на застарілій техніці – наші комбайни мають 90% зносу. Це призводить до втрат по видобутку та погіршення якості вугілля. Підтримки і розуміння проблем вугільної галузі у міністерстві особисто я не бачу. Тому потрібно, щоб до влади прийшли люди, готові вирішувати проблеми не лише на словах. Спільно з командою “Об’єднання “Самопоміч” ми налаштовані боротися за зміни у місті, яке я не уявляю без шахт.

В уряді солідарні з думкою про те, що шахти потрібно закривати. Як би ви переконували наших чиновників не йти на такий крок?

На нововолинських шахтах працює дві з половиною тисячі гірників. Якщо вдатися до розрахунків, то по 3-4 людини в  сім’ї шахтаря – це 10 тисяч населення Нововолинська, тобто, четверта частина міста. Безумовно, це призведе до соціальної напруги. Під загрозою зубожіння – 10 тисяч жителів! Це сім’ї, які стануть боргувати за комунальні платежі. Це бюджет міста без податків, які стабільно відраховуються від зарплат. Це посилена криміногенна ситуація – не виключено, що люди на межі бідності підуть на крайні кроки. Чиновники не розуміють, які наслідки тягне за собою така політика теперішнього міністра вугільної галузі, не стараються навіть зрозуміти. Звідси можна зробити висновок, що до влади прийшли зовсім випадкові люди. Потрібно це негайно міняти.

Професія шахтаря здавна престижна ще й через те, що вважається однією з найбільш небезпечних. Що можна сказати про умови праці гірників у ситуації, що склалася?

Шахта може працювати на рентабельному рівні тоді, коли вона технічно переоснащена. Це питання напряму можна пов’язати з безпекою шахтарів, адже частина коштів від реалізованого вугілля виділяється на охорону праці. Робота гірників проходить у шкідливих умовах, що створюють потенційну небезпеку для здоров’я та життя працівників, які перебувають у підземних виробках та на їх поверхні, виконуючи свої трудові обов’язки. Відхилення від норм у сфері охорони праці може призвести до трагічних наслідків. Тому питання реалізації вугілля та технічного переоснащення є надзвичайно важливим не лише у плані фінансового забезпечення шахтарів. Ці люди, котрі свідомо ризикують своїм життям, заслуговують належної уваги збоку держави. Водночас політика міністра вугільної галузі не досить чесна відносно шахтарів. Уряд прийняв концепцію, в якій йшлося про те, що поступово забиратиметься в шахт по 20% дотацій. Однак, що ми бачимо зараз? Дотаційні виплати взагалі перестали надходити на копальні. Маючи своє вугілля, його завозять з-за кордону.

Яким чином ви добиваєтесь позитивних результатів у роботі підприємства?

Це не залежить від однієї людини, а від роботи колективу вцілому. На сьогоднішній день на шахті “Бужанська” введено в дію ще одну лаву, яку ми запустили в липні місяці, і тепер вона починає виходити на планові показники. Вугілля реалізовуємо тільки на споживача. Загалом же, не було б результату, якби шахтарі навіть у таких умовах, в які ми втрапили, не прикладали зусиль для того, щоб добувати вугілля. Якщо наші працівники з такою ж відповідальністю віднесуться до виборів у місті, вірю, наші результати будуть ще кращими.

                                                                                               Розмову вела Юлія Ховайло, інтернет-видання “БУГ”