Ореста Осійчук: “Коли була маленькою, то вважала, що всі великі письменники – мертві”

13:59 | 30.05.2018 / Рубрика: Інтерв'ю / Прокоментуй!

Авторка серії фентезійних книг про Айхо, переможниця «Коронації слова» в номінації «прозові твори для дітей», лауреатка Європейського конвенту наукової фантастики «Єврокон» у номінації “Найкращий дебют”волинянка Ореста Осійчук  цього року стане однією з гостей літературної сцени фестивалю «Княжий».

Ми поспілкувалися з нею про те, як мрійливадівчинка з невеликого волинськогомістечка стала письменницею, чому свій творчий шлях розпочинала під псевдонімом і що для неї легше – написати про реальний світ чи створити вигаданий, – пише Слово правда.

  – Оресто, ви здитинства мріяли стати письменницею?   

– Так, але коли була маленькою, то вважала, що всі великі письменники – мертві. Ну бо жоден живий мені не стрічався. Тому після школи обрала дуже земну професію – стала юристом. Довгий час працювала помічником судді і юрисконсультом. Але потім я вирішила дещо поміняти життя і з рідної Старої Вижви переїхала до Луцька. Я змінила роботу, дім, оточення і навіть прізвище, бо вийшла заміж. Це був хвилюючий період, але дуже складний. І саме тоді я згадала про ту свою дитячу мрію – бути письменницею. Так мені хотілося втікати з цього реального світу, трішки для мене ворожого, у вигаданий!

Одного дня  відкрила чисту сторінку і написала перше речення. І в той момент подумати не могла, що цей початок казки переросте у великий роман, що я створю унікальний книжковий світ, в якомубудуть жити маги, пірати, що буде точитися запекла боротьба, що в ньому існуватимуть легендарні воїни Шикку. Я ще не знала, що мій світ стане повнокровним, обросте м’язами, що в ньомуз’явиться своя релігія, житимуть різні раси і звучатимуть різні мови, щовін матиме власну ментальність і що мені доведеться створити справжню мапу світу Узбережжя.

– Свої перші книги ви видавали під  псевдонімом «Оршуля Фариняк». Чому вирішили  приховатисправжнє ім’я і чому обрали саме таке псевдо?

– Оршулею назвалася з легкої руки бабусі-полячки, у якої знімала квартиру. Коли представилася їй як Орися, вона сказала: «Будеш Оршуля» – так звали її колежанку з часів буремної молодості. Фариняк – дівоче прізвище моєї мами. Це поєднання здалося мені дуже казковим і чудово пасувало до фентезі, яке я пишу.

Але виявилося, що цей псевдонім можна потрактувати і по-іншому. Моя перша видана книга колись потрапила до рук дівчині-культорологу, яка працює в ООН. Вона розтлумачила, що із санскриту «Ор» – це батько Землі. «Шуля», «Шуляк» – покровитель Волині, а «Оршуля» – його жінка. «Фарина» з латини перекладається як «горло», «горлянка», тобто «Фариняк» – це «той, хто несе звістку». Отак навколо мого псевдоніма склалася ціла легенда.

Чому взагалі вирішила ним скористатися? Коли була наївною письменницею-початківцем, то вважала, що «справжні» письменники – це якісь ефемерні істоти, які живуть десь в небесах, у вежах із драконових кісток, і просто собі пишуть, а видавці їх видають. Я мала цілком земну професію. І мені хотілося, щоб ніхто не знав мого справжнього імені, не бачив мого обличчя…   Але реальність виявилася зовсім іншою – наприклад, мені доводиться часто зустрічатися з читачами, і це прекрасно. Тому хоч я й почала писати під псевдонімом Оршуля Фариняк, та з цим перевиданням приходжу до читача уже як Ореста Осійчук.

 – Ваш перший роман «Айхо, або Подорож до початку», коли вийшов друком у луцькій «Твердині», отримав відзнаку порталу дитячої книги «Барабука» за найкращий дебют, але з цікавою припискою – «попри слабку роботу видавництва»…

– Оця відзнака – той випадок, коли в тебе наче і нагорода є, але й соромно показати її людям (сміється). Зараз співпрацюю з молодим луцьким видавництвом фантастичної і фентезійної літератури «Синя папка». Я стала у них першим автором, ми з ними пробиваємося на ринок. І саме через не дуже вдалий перший досвід роботи з видавцями моєю головною вимогою до співпраці з «Синьою папкою» було те, щоб над рукописом працював професійний літературний редактор. Моїми текстами тут займається  Ольга Веремчук, яка також редагує нові романи Макса Кідрука.  Ми з нею чудово спрацювалися. Тому мій «Айхо» у перевиданні  трішки «потовстішав» – по сюжету нічого не змінилося, але окремі місця ми «причесали» або навпаки – доповнили.

Наразі у «Синій папці» перевидана перша частина історії про Айхо, далі будуть друга і третя, які я вже завершила. Сподіваюся, що таким чином щороку ми видаватимемо по новій книзі «Айхо». Загалом їх планується шість.

   – Бути авторкою фентезі – це, мабуть, значно складніше, ніж писати реалістичні романи. Адже ти мусиш вигадати не лише персонажів, а й цілий світ, в якому вони живуть, закони, за яким він існує…Чим ви надихалися при створенні свого?

– Насправді якраз про реальний світ мені писати складніше. Він для мене не такий цікавий. Хоча я не лише цю велику епопею про Айхо  пишу – є й менші проекти, повісті та оповідання. Але найлегше для мене було створювати фентезійний  світ.    Уже після того, як вийшла книга, я побувала на лекціях у Центрі літературної освіти – і це було дуже цікаво й корисно. Але як добре, що я цього не знала і не чула до того, як взялася за Айхо! Інакше  б не насмілилася писати. У своєму аматорстві  порушувала всі існуючі правила – і ця свобода давала мені простір для фантазії. Я робила те, що цікаве мені, ставила непрості насамперед для себе питання і мої герої мусили їх вирішувати. І цей світ  – мені хотілося, щоб він був абсолютно не схожим на наш. У ньому є унікальна флора і фауна – там не зустрінеш котів чи собак, а зі звичних нам істот є лише павуки, та й ті з певною особливістю.  Цей світ має свої легенди і свою міфологію. Я дуже хотіла, щоб вона не перетиналася з тими міфами і легендами, які знайомі нам.

   – Чи творчість якось змінила ваше життя?  

– Маю сказати, що як авторка, я не дуже поблажлива до своїх персонажів, вони постійно зазнають якихось прикрощів і негараздів. Айхо вже стільки натерпівся через мене! Я його змушувала долати свої страхи. А він тепер робить те саме зі мною. У школі я була дуже сором’язливою, такою «сірою мишкою», навіть  боялася виходити до дошки. А зараз зустрічаюся з великими аудиторіями і отримую від цього задоволення. Завдяки Айхо я зуміло побороти страх публічності – і це,  напевно, головна зміна.

Додати коментар


Погляд

Депутатcька комісія спрацювали як належить – ПанКурчак смердітиме дещо менше
Вже півроку діє тимчасова комісія по контролю за дотриманням норм охорони навколишнього середовища промисловими підприємствами Нововолинська. Ми збирались перед сесією та ...

Новини

18 червня, Понеділок
04:48
Медиків Нововолинська привітали з професійним святом
02:45
Вейпи загрожують залежністю, раком та розладом психіки у підлітків
00:41
Чоловік, який випав з вікна луцької багатоповерхівки знаходиться у реанімації
17 червня, Неділя
23:34
Партію сигарет у восьми валізах намагалися потягом переправити до Польщі
22:59
В Україні стало менше катувань – Нільс Мельцер
22:27
Працюю без політики, – Ігор Гузь під час зустрічі з освітянами Нововолинська
21:21
Нововолинська гімназія перемогла у всеукраїнському конкурсі
20:22
Сміття зі Львова скинули посеред села на Чернігівщині
18:59
Поліція: у “Марші рівності” в Києві взяли участь близько 3 тисяч осіб 5
18:17
У Луцьку випав чоловік з 6 поверху
17:15
На Рівненщині шестеро дітей постраждали у ДТП
16:08
У Луцьку автобус Нацгвардії протаранив позашляховик
15:56
Уродженць Волині отримав меч британської королеви
15:15
Десять маловідомих фактів з історії луцьких тролейбусів
15:00
Мешканка Нововолинська за тиждень може втратити зір. Терміново потрібні кошти на операцію
14:26
Рідні розшукують волинянина, який зник на заробітках у Польщі
13:36
Гурт Воплі Відоплясова випустив новий кліп
12:13
«OpenSpace» в РАЦСі Нововолинська: які можливості надасть новий сервіс європейського рівня?
11:06
Голова асоціації міні-футболу Волині вболіває за Росію на Чемпіонаті світу 4
10:19
Дівчина з Нововолинська отримала титул друга віце-місіс США 1
Усі новини