Олег Борбелюк: «Під час однієї з чергових зарубіжних виставок нашими меблями зацікавились швейцарці»

11 грудня – День заснування ТзОВ «Гербор-Холдинг», одного з найпотужніших виробничих  підприємств Володимира-Волинського. Поряд з тим, одна із його «доньок» – ТзОВ «БРВ» розкинула свої виробничі потужності у Нововолинську. Напередодні  цього дня, видання поспілкувалося з очільником – Олегом Борбелюком, довідалось про роботу та перспективи.

ТзОВ «Гербор-Холдинг»  по праву займає одне з провідних місць серед виробників меблевої продукції не тільки на пострадянському просторі, а й поза його межами.

За двадцять два роки діяльності підприємство міцно закріпилось на ринку, і продовжує нарощувати об’єми. Українські високоякісні корпусні меблі реалізовуються у майже тридцяти країнах світу, серед яких – Швейцарія, Німеччина, Франція, Польща…

Як зазначає його співзасновник і беззмінний керівник – Олег Борбелюк, перевагою є відповідність ціни і якості товару. Адже продукція виготовляється з екологічно чистих матеріалів, і є сертифікованою та відповідає загальновизнаним стандартам і нормам, – пише Володимир Медіа.

– На підприємстві трудиться понад 750 працівників, середня заробітна плата яких становить 7 тисяч гривень, – розповідає Олег Васильович. – Хоча років зо два тому підприємство мало можливість забезпечити робочими місцями понад  1200 людей. Не приховую, нині маємо брак кадрів, особливо потребуємо  робітничих професій. У зв’язку з близьким розташуванням кордону, люди їдуть на заробітки у сусідню країну або й далі. Однак є чимало випадків, коли працюючи у важких, я б сказав, нелюдських умовах, не отримують очікуваного заробітку  повертаються додому ні з чим. І, зваживши усі «за» і «проти», надають перевагу роботі в Україні.

Найбільшим майданчиком для реалізації герборівської продукції донедавна була Росія. Та з початком бойових дій на сході, торгівля з цією країною припинилась і довелось шукати інший ринок збуту. Та не лише його, а й країну, де б можна було збудувати ще одну фабрику. Бо зупинятися на досягнутому  не входило у плани Олега Васильовича – людини творчої та креативної. Після певних перемовин вдалося вирішити питання про будівництво  меблевої фабрики у Бресті, де виготовляється аналогічний асортимент меблевої продукції. Чималим попитом меблі користуються у Казахстані, а нещодавно їх почала закупляти Монголія. Але найбільше продається на теренах України. Серед сотні відзнак та нагород, які підприємство отримало упродовж усіх років на міжнародних виставках та презентаціях, Олег Борбелюк особливо пишається однією з них, історією якої поділився.

–  Донедавна виставки, здебільшого, проходили в Росії. Але, зважаючи на  певні обставини, довелося подавати заявки на виставки в Україні. І на одній із перших презентацій у Києві, керівник виставкового комплексу відразу ж умеблював свій кабінет нашою продукцією та додатково замовив ще один комплект офісної меблі. Усі члени комісії у складі викладачів дизайнерських, архтектурних вузів, коли дізналися, що ціни на наші меблі проставлені у  гривнях, придбали собі по комплекту. Саме на цій виставці нашому підприємству було вручено диплом, який символізував відповідність ціни та якості. Під час однієї з чергових зарубіжних виставок нашими меблями зацікавились швейцарці. Вони довго приглядались і розпитували про технологію виготовлення та цінову політику. В результаті придбали кілька комплектів, наголосивши, що ціна відповідає якості. Для мене, як для керівника, це найвища нагорода (хоча нагород, відзнак та кубків в офісному приміщенні підприємства налічується сотні. Авт).

Не можна було не поцікавитись, чи користується сам очільник підприємства продукцією власного виробництва? На що він відповів, що майже усі меблі у його будинку виготовлені на «Гербор-Холдингу». Більше того, ідеї дизайну Олег Васильович придумує сам, а розробляє і вдосконалює їх фахівець цього напрямку. Як вдається поєднувати творчість та управлінські обов’язки? І чи вистачає часу на родину?

– Кожен з нас має приховані творчі здібності, але не кожен вміє їх помітити і реалізувати, – говорить він. –

Щодо керівництва, зазначу, що ніхто краще не буде управляти підприємством, як той, хто його створив.

Адже це – моє дітище, яке я плекаю, за яке вболіваю. Не приховую, робочий графік у мене завантажений, однак знаходжу час і на відпочинок з сім’єю та друзями. Разом з дружиною та донечкою відвідуємо інші країни, перевагу, здебільшого, надаємо поїздкам на море і в гори. А ще дуже люблю наш Світязь, це, напевно, найулюбленіше моє місце для релаксу і відновлення сил.

Щодо хобі, яким можуть похизуватися чимало його колег, засновник підприємства, говорить, що не є затятим рибалкою, або ж мисливцем, і не є колекціонером. Натомість, полюбляє спокійний відпочинок на природі.

А ще справжнє задоволення отримує, коли досягає поставленої мети. Навіть, якщо задля цього потрібно докласти багато зусиль.

Оскільки за плечима Олега Борбелюка чотири депутатські каденції, напрошуються питання, чи не збирається він знову йти у політику, і чи не планує посісти крісло міського голови Володимира-Волинського на чергових виборах? Адже саме його кандитатура активно обговорювалась у місті.

– Я є поза політикою, і наразі не думаю про депутатську діяльність. Мені вистачає роботи на підприємстві, – говорить він. – Щодо іншого питання, гадаю, Петро Саганюк й надалі продовжуватиме очолювати міську раду.  У нього це добре виходить. Окрім цього, вважаю, що система виборів в Україні є недосконалою. Багато чого варто змінити, але найголовніше – кожний повинен нести відповідальність, починаючи від народного депутата, закінчуючи лікарем.

Окрім виготовлення меблів, Олег Борбелюк займається ще й благодійництвом. Він одним із перших, хто підтримав наше військо, надавши для потреб армії близько двадцяти одиниць добротної техніки, яка й зараз служить військовим у зоні проведення антитерористичної операції.

Більше семидесяти працівників підприємства було мобілізовано під час перших хвиль. Не секрет, що пішли на війну хлопці голі й босі, не маючи засобів захисту. Керівник «Гербору» доклав усіх зусиль для придбання бронежилетів та касок для них.  А нещодавно разом з депутатом Русланом Морозом придбали для історичного музею цінні експонати. І це тільки мізерна частка благодійництва, про яке вдалося дізнатися. Бо вважає,  роблячи добрі справи, не варто про них кричати на весь світ. Однак цим інколи користуються шахраї. Олег Васильович розповідає, що одного разу ледь не потрапив на їхній гачок. До нього звернувся «добродій», котрий, представившись заступником голова Волинської ОДА, повідомив, що в адміністрації вирішують питання організації дітей на відпочинок, і попросив кругленьку суму у якості благодійної допомоги. На щастя, інформацію щодо його діяльності одразу перевірили, і таким чином вдалося оминути шахрайства.

Насамкінець, видання цікавиться, чи не надходило пропозицій очолити інші підприємства, та планами на майбутнє.

– Пропонували, і неодноразово, – зізнається Олег Борбелюк. –  Але для чого мені інші, коли маю своє? Тож, зрозуміло, що я відмовився. Щодо планів… Працювати, працювати і ще раз працювати, розвивати підприємство та шукати нові ринки збуту. Прагну до того, щоб продукція нашого підприємства користувалася попитом у цілому світі.

Дякуючи за змістовну розмову, видання вирішило задати досить-таки провокативне запитання: «А чи не виникало бажання продати свою частку у бізнесі, помістити частину коштів на депозит у Швейцарському банку, придбати собі віллу за кордоном, і щодня прокидатися з думкою, що не доведеться вирішувати виробничі проблеми, вести перемовини на рахунок нових ринків збуту… На це Олег Борбелюк відповів, що таке бажання є, практично, у кожного керівника його рівня. Бо країна, багата природним та людським потенціалом, чомусь на світовій арені виступає мало не жебраком. Але, якби там не було, вона є його батьківщиною, у якій він  відчуває себе господарем. А ще не уявляє себе без роботи, вважає, коли людина щось робить – вона живе.