Микола Савельєв про 70-річчя Володимир-Волинського педколеджу
Далеко не всі навчальні заклади Волині можуть похвалитись такою багатою історією, як Володимир-Волинський педагогічний коледж імені Агатангела Кримського. У ці дні «альма матер» багатьох володимирчан відзначає 77-му річницю створення. За цих майже вісім десятків років навчальний рік переживав різні етапи розвитку – від педагогічної школи та училища до коледжу.
Нині кузня педагогічних кадрів на порозі чергових змін у зв’язку із змінами у законодавстві про освіту, яких очікують у наступному році. Отож, яких спеціалістів надалі готуватиме педколедж та які перспективи у цього навчального закладу? Про це у розмові з його директором Миколою Савельєвим, – пише газета “Слово правди”.
– Миколо Григоровичу, з яким настроєм зустрічає педагогічний коледж свій 77-й день народження?
– З без перебільшення, у боротьбі за виживання. Звісно, не хотів би когось лякати та сіяти паніку серед батьків, які бачать своїх дітей нашими студентами, але наступний навчальний рік буде зовсім інакшим, ніж попередні. Яким саме – поки сказати важко, адже нині відсутня законодавча база, яка чітко визначає функціонування навчальних закладів такого типу. З одного боку – чинний закон «Про вищу освіту», починаючи з 2017 року, виводить підготовку молодших спеціалістів з прошарку вищої освіти. Куди ж цей «молодший спеціаліст» потрапить, поки невідомо, адже зараз основні закони «Про освіту» та «Про професійну освіту», у яких це має бути визначено, не пройшли навіть першого читання у Верховній Раді. Тому однозначно можу сказати, що ми – викладацький склад та студентство – боремося за своє майбутнє.
– Чи може коледж спіткати доля професійних училищ, з фінансуванням яких нині так багато непорозумінь?
– Профтехосвіту лише цього року передали на фінансування із місцевого бюджету. З наступного професійні училища нібито знову переводять на обласний бюджет, але, знову ж таки, ця інформація поки лише на рівні декларацій. Що буде чекати нас щодо фінансування? Зараз немає підстав говорити про те, що коледж можуть перевести з обласного на місцевий бюджет, адже кількість іногородніх студентів маємо ще більшу, ніж у ВПУ, де навчається близько 30 відсотків місцевих дітей, тоді як в коледжі менше двадцяти відсотків володимирчан. Решта – приїжджі з різних куточків Волині, Львівщини і навіть Рівненщини.
– Наскільки затребуваними на ринку праці є ваші випускники? Який відсоток їх працевлаштовується за фахом?
– Ми готуємо молодших спеціалістів за п’ятьма спеціальностями, і з них лише дві – «дошкільна» та «початкова освіта» перетинаються з найближчим колегою – Луцьким педагогічним коледжем. Що ж до «образотворчого мистецтва», «трудового навчання» та «діловодства», то це є насправді унікальні спеціальності, адже жоден навчальний заклад області не готує таких фахівців. Відповідно і працевлаштування за цими спеціальностями досить високе. І коли запитують, чому ми готуємо за непедагогічною спеціальністю «діловодство» і чи затребувана нині така професія, то тут найяскравішим показником є те, що студенти-діловоди, ще навчаючись на 4-му курсі, переводяться на індивідуальний план навчання, бо влаштовуються на роботу за фахом. До речі, практично в усіх державних структурах міста працюють наші випускники.
Щодо «образотворчого мистецтва», то в цьому напрямку працевлаштування не таке високе, як хотілося б. Хоча причина не у тому, що такі фахівці нині не потрібні, а через те, що зміни у програмі, які відбулись у загальноосвітній школі, звели нанівець обсяг навантаження, на яке могли претендувати випускники цієї спеціальності. Тобто, для того, щоб у школі набрати повну ставку учителя образотворчого мистецтва, необхідно, щоб у ній навчалося більше тисячі дітей. Таких навчальних закладів у нас обмаль, тож коли молодий спеціаліст йде працювати у район, то набирає ставку, викладаючи у чотирьох сусідніх селах. Дуже сподіваюся на ті зміни, які задекларовані і розпочалися з початкової ланки в цьому році. Адже мистецький напрямок має бути одним із основних у початкових класах, бо якщо раніше годин музики та малювання було надзвичайно мало, то тепер планується відновлення цих дисциплін.
Щодо студентів спеціальності «технологічна освіта» зазначу, що, мабуть, у місті не залишилося жодного вчителя цієї спеціальності, який би не навчався в нашому коледжі. У багатьох школах району та міста працюють саме наші випускники-трудовики, але визначальним у їх працевлаштуванні є зараз не основна спеціальність, а додаткова кваліфікація – «учитель інформатики у початкових класах». Ще десять років тому, коли ми вперше акредитували цю спеціальність, інформатика тільки запроваджувалась у початкових класах, її не було кому викладати, адже катастрофічно не вистачало фахівців. Цю нішу було закрито саме нашими випускниками.
Що ж до двох основних спеціальностей у педколеджі – «дошкільної освіти» та «початкової освіти», то тут ліпша ситуація із працевлаштуванням у дошкіллі. На випускному курсі за нею навчається 60 студентів, з яких більше 20-ти перевелись на індивідуальний план, бо влаштувалися на роботу у дитсадки. На спеціальності «початкова освіта» навчається найбільше студентів. Щороку їх набираємо близько 90 і стільки ж випускаємо. Дві групи з трьох готуємо як учителів початкових класів із додатковою кваліфікацією «учитель іноземної мови», а одна група готується, залежно від року набору, за додатковою кваліфікацією «педагог-організатор» або « керівник дитячих художніх або музичних колективів». Як показує практика, саме додатковий фах часто стає основним для випускника, адже якщо молодий спеціаліст не став класоводом, то може влаштуватися до школи як учитель іноземної мови або організатор позанавчальної діяльності.
– Викладацький склад педколеджу завжди вважався елітою в освітянському середовищі міста, але час не стоїть на місці, досвідчені кадри йдуть на заслужений відпочинок і на зміну їм приходять молоді фахівці. Чи немає у вас проблем із підбором кадрів і як оцінюєте нинішній колектив?
– Педагогічний колектив оцінюю досить високо, адже цей рівень постійно утримуємо та підтверджуємо результатами своєї роботи. Те, що старші викладачі виходять на пенсію, абсолютно не позначається на загальному якісному складі навчального закладу, адже молодь підростає, атестується і досягає високих результатів. Тому той фаховий рівень, який завжди був притаманний навчальному закладу, щороку міцніє. Чого варті лише пошукові здобутки викладачів, які активно ведуть наукову діяльність, публікуються у фахових виданнях – щороку понад тридцять статей наших педагогів виходить у різних часописах. Чимало викладачів навчається в аспірантурі різних навчальних закладів, тому невдовзі очікуємо на кілька захистів, після яких кількість кандидатів наук серед викладачів, зросте.
– Педколедж це навчальний заклад комунальної власності з керівником якої укладають контракт в обласній раді. Цього року вам вчергове продовжили контракт, утім його підписання чомусь затягувалось у часі. У чому причина?
– У січні цього року закінчився попередній контракт, який був укладений зі мною на п’ять років. Згідно з законодавством, у педколеджі відбулися вибори, під час яких кожен, хто мав бажання і відповідав вимогам, які зазначені в законі «Про вищу освіту», міг подати свою кандидатуру. Мені дорікали, що вибори були безальтернативними, але пояснення дуже просте: педколектив запропонував мою кандидатуру на посаду директора ще в січні під час зборів, коли традиційно звітував про виконану за рік роботу. Під час виборів, які проводила спеціальна комісія з обласного управління освіти, за результатами таємного голосування було встановлено, що лише троє людей проголосувало «проти» та один бюлетень визнаний недійсним. Решта членів колективу підтримали мою кандидатуру. Усі необхідні документи передано до обласної ради, голова якої мав поставити свій підпис.
Наш навчальний заклад потрапив у невелику юридичну колізію: з одного боку, ми підпадаємо під дію закону «Про вищу освіту», а з іншого, є комунальною формою власності, тому підпадаємо ще і під дію закону «Про місцеве самоврядування», згідно з яким керівники призначаються головою обласної ради. Отже, логічно, що результати виборів є підставою рекомендувати укладання контракту саме з цією людиною; а з іншого – закон «Про місцеве самоврядування» дозволяє на це не зважати. У таку ж ситуацію потрапили близько двох десятків керівників різних установ. Обласна рада створила тимчасову контрольну комісію, яка мала об’їхати всі навчальні заклади та зробити висновки. А поки комісія працювала, всім керівникам продовжили контракт лише на три місяці, пізніше – ще на три, і так тривало до 1 жовтня, коли на засіданні освітянської комісії при обласній раді підтримали пропозицію продовжити мій контракт на рік.
– Яким бачите майбутнє педколеджу, з огляду на ті зміни, які відбуваються в системі освіти?
– Працюємо багато і задумок теж вистачає, щоправда, всі наші сподівання часто розбиваються через відсутність законодавчої бази. Влітку делегація від округу № 19, яка їздила до Міністерства освіти за сприяння народного депутата Ігоря Гузя, отримала чітке запевнення, що навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації мають право на життя і підготовка молодшого спеціаліста буде відбуватися, втім цей фах буде переведено з розряду вищої освіти до професійної. Єдине, на чому наголошував міністр, що молодшими спеціалістами не можуть бути ті вчителі, які працюють у середній та вищій ланці школи, яка починається з 5-го класу. Під таку категорію потрапляють випускники «трудового навчання» та «образотворчого мистецтва», для яких ніби має бути введено такий термін як «молодший бакалавр». Зараз усі ці думки залишаються на рівні декларацій, адже тиждень тому були затверджені умови прийому до вищих навчальних закладів на 2017 рік, де про «молодшого спеціаліста» нема ні слова. Залишається тільки здогадуватися: чи Міністерство освіти і науки України забуло про це, чи просто не хоче випереджувати події до прийняття закону «Про професійну освіту», аби потім внести правки до правил прийому.
Що ж до майбутнього нашого педколеджу, то бачу його у підготовці бакалаврів. Відстоюю позицію, що наше місто не може залишитися без вищого навчального закладу. Згідно з умовами, у нас мають викладати доктори наук, яких знайти буде проблематично. Втім виходом з цієї ситуації може бути входження в структуру Східноєвропейського університету ім. Лесі Українки, з ректором якого вже відбулися попередні консультації. Чотири з п’яти наших спеціальностей мають продовження в цьому університеті. У Луцьку не навчають лише трудовиків, але це якраз є нашою «родзинкою» та ще одним зацікавленням для університету, зважаючи на додаткову кваліфікацію «вчитель інформатики початкових класів». Тому докладатиму максимум зусиль, аби наш навчальний заклад став не просто професійним коледжем, а таким, що готуватиме бакалаврів.
