Ігор Гузь: “Рішення Сейму має чітку антиукраїнську основу. І це глибока помилка партії Ярослава Качинського”
З часу перемоги на парламентських виборах у окрузі №19 Ігор Гузь став одним із найактивніших волинських нардепів не тільки цієї каденції, але і попередніх. Він часто “світиться” на політичних ток-шоу, робить скандальні заяви, працює в окрузі та продовжує просувати свій “революційний” імідж. Проте робота у провладній коаліції та необхідність рахуватися із іншими впливовими політиками змусили Гузя стати обережнішим у своїх діях та заявах.
Ця розмова про ставлення до перемоги Констанкевич, зустрічі із Ігорем Палицею, ставлення до Ігоря Лапіна та Павла Данильчука, а також те, де Ігор Гузь бере гроші на діяльність, – пише ВАР.
Одне із найактуальніших сьогодні питань: скандальна резолюція польського Сейму щодо Волинських подій, які назвали “геноцидом, вчиненим українськими націоналістами”. Яке ваше ставлення до подібних резолюцій?
Питання не просте. Воно має декілька складових. Перше: я вважаю, що поляки є нашими стратегічними союзниками в боротьбі з Росію та в цілому. Я хотів би дуже, щоб вони були нашими “промоутерами” на Заході щодо вступу в ЄС, а не маленька Литва, при всій повазі до Литви та президента цієї країни. І тому рішення Сейму (а перед тим Сенату) має чітку антиукраїнську основу. І це глибока помилка партії Ярослава Качинського “Право і справедливість”.
Ми знаємо про події на Волині 40-х років, цю ситуацію, вона була не проста, були жертви із обох сторін. Але в будь-якому випадку зараз таким чином піднімати це питання – це роз’ятрювати старі рани і вести до протистояння між українцями та поляками. Очевидно, буде реакція Верховної Ради. Я є співтворцем нашої постанови, у вересні ми будемо за неї голосувати. Думаю, вона набере відповідну кількість голосів.
Ми повинні захистити українську національну гідність. Ми – не “різуни”, ми не вчиняли геноцид. Справді, була складна ситуація, але ми були на своїй землі, на Волині. Тому, як на мене, очевидно, український парламент має дати оцінку. Я б не хотів, щоб це далі переростало в лавину взаємних звинувачень, але ми повинні це зробити.
До речі, саме зараз мій помічник Сергій Годлевський з групою української молоді разом із поляками відновлює українські цвинтарі на території Холмщини. І це якраз є правильні підходи для порозуміння. Поляки зараз теж відновлюють могили воїнів Пілсудського у нас в Маневицькому районі і не тільки. А все інше – це непотрібна напруга і протистояння.
“Ми повинні захистити українську національну гідність. Ми – не “різуни”, ми не вчиняли геноцид”
На фоні цих подій чи погіршилися ваші відносини із поляками? Адже ви є засновником фестивалю “Бандерштат”, а на прізвищі Бандери в цій ситуації багато спекуляцій…
Чесно, я ніколи не зважав на якісь критику, яка ішла в свій час від маргінальних політичних кіл Польщі. Бандера – наш герой, “Бандерштат” – український фестиваль. Ведемо підготовку до нього без огляду на ці позиції.
Перейдемо до іншої актуальної для Волині теми – виборів у окрузі №23. Ви публічно аналізували їх у Facebook. На вашу думку, що стало запорукою такого результату?
Я із самого початку, коли дізнався про те, що лідери групи компаній “Континіум” і народні депутати відмовляються фактично від боротьби за цей округ, зрозумів, що буде гра в одні ворота. Тому що ресурсна, організаційна, кадрова база кандидата від “УКРОПу” переважала всі інші політичні сили і кандидатів разом взятих.
До того ж цей округ звик до “вливання” ресурсу в плані будівництва чогось Ігорем Єремеєвим покійним. Тому він (округ, – ред.) абсолютно сприйняв Ірину Констанкевич, яка також з допомогою фонду “Тільки разом” фактично допомагала громадам. Тому результат прогнозований.
Ви писали про те, що побилися об заклад з одним із волинських політиків, що Констанкевич переможе. Ви вже отримали свій виграш?
Чекаю від Володимира Бондаря 100 умовних одиниць. Я йому вже сказав про це, але ще не отримав. Думаю, що найближчим часом.
Вас можна було побачити під час спільного із Ігорем Палицею візиту у Нововолинськ. І за останній час від вас не звучала критика голови облради, хоча для того були підстави. Чи означає це, що Ігор Гузь хоче дружити із Ігорем Палицею?
Ми спілкуємся, час від часу обмінюємося думками з приводу ситуації в області та країіні. Багато є тем, де наша думка збігається, зокрема щодо оцінки дій президента та інших моментів. Він мені особисто зателефоновав, запросив поїхати до Нововолинська. Це мій округ. Він голова обласної ради, я народний депутат. Тому це нормально. Ми відвідали ряд підприємств, 10-у шахту та інші об’єкти.
Є теми, де я дискутую із ним. Це зокрема ситуація, яка вже була раніше, і зараз знову, щодо перешкоджання журналістам. Я думаю, що це помилка – продовжувати такі підходи. Треба знайти порозуміння та не ставити зайвих перешкод журналістському середовищу. І я думаю, що це не так помилка Палиці, як когось із його команди.
За останній час вас у різних рейтингах визнавали одним із найактивніших за кількістю заяв, за голосуванням за різні законопроекти. Але важливо розуміти: це бажання показати результат чи бажання показати себе, чи якась гра на публіку?
Є різні рейтинги. Кожен можна аналізувати. Рейтинг стосовно відвідуваності: тут моя принципова позиція, я не пропустив жодного засідання із 210-и. Таких депутатів лише 5. Щодо запитів: в мене їх найбільше серед волинських депутатів, моя команда працює, ми активні. Участь в телеефірах: також мене запрошують, я не відмовляю, я людина публічна. Як політик, очевидно, я на це реагую. Якщо відверто говорити про роботу в окрузі за оцінками ОПОРи та інших, вони оцінюють об’єктивно.
Але якщо говорити про рейтинг найбільших депутатів-реформаторів, то тут був суб’єктивний фактор. Оскільки я не пропускаю жодного засідання, в мене найбільша кількість голосувань за ті закони, які визнані реформаторськими. А фактично вони майже всі запропоновані коаліцією на прохання МВФ, ЄС чи того ж “Реанімаційного пакету реформ”.
Я не думаю, що я є найбільшим депутатом-реформатором. Це чесно і об’єктивно, бо дуже багато часу в мене забирає робота в окрузі, публічна політична діяльність. Я не можу себе віднести до передовиків в плані законодавчих ініціатив. В мене ту комплексів немає, бо скрізь не можеш встигнути.
Якщо в цілому, наша команда моніторить ці рейтинги і відповідати певному рівню, поставленій планці.
Ваша участь у ефірах, включення на телеканалах, це виступи депутата Гузя чи представника фракції Гузя?
По-різному. Дійсно, є така форма роботи, коли прес-служба партії і фракції рекомендує депутата для участі в тих чи інших ефірах. З іншого боку, до мене телефонують різні ЗМІ окремо. Це в основному NewsOne, “5 канал”, “112-Україна”. Але і там я частково пояснюю позицію фракції, частково свою. Я намагаюся їх розділяти, бо не завжди вони співпадають. Я, як член фракції, коаліції, не можу бути обособленим. Але я не завжди підтримую позицію фракції. Це нормально, в нас достатньо демократична фракція.
Тобто немає якихось моментів, коли вас сварять за окрему позицію?
Ну скажу так: чим далі, тим в мене цих позицій більше. Але треба віддати належне: в нас в політичній команді є плюралізм думок і всі бачать мої позиції, бачення, розуміють, що це не ситуативно. І я цього не боюся. Тому що де я не був, в яких політичних силах та обставинах, перш за все я висловлюю свою політичну позицію. Хоча часом я, як людина командна, мушу підтримувати позицію, навіть якщо не згідний.
“Я не можу сказати, що мені соромно, як лучанину, за мого депутата Лапіна”
Ви, як лучанин фактично, колись казали, що голосували за Ігоря Лапіна. Він вас, як виборця, сьогодні влаштовує, як народний депутат?
Я в дружніх стосунках з Ігорем Олександровичем. Тому ми співпрацюємо, коли потрібна допомога комусь. Але питання не просте. Бо він, як на мене, працює більше на рівні центральному. Він член комітету з питань правової політики і правосуддя, член спеціальної контрольної комісії з приватизації, ходить на ефіри, займається питаннями АТО. Наскільки я бачу, він на цьому концентрується.
В окрузі, якщо порівнювати із моєю роботою, роботою інших, він менше працює. Я не знаю, із чим це пов’язано. Можливо із тим, що тут сильні позиції Палиці, з яким вони нині в конфронтації, наскільки я розумію із ЗМІ. Чи є ще якісь моменти. Але кошти для Луцька він “пробиває”. Як я розумію, він в діалозі із міським головою (Миколою Романюком, – ред.). Але динаміки по округу я не бачу. Я думаю, що це його рішення, його команди.
Я не можу сказати, що мені соромно, як лучанину, за мого депутата Лапіна. Але можна було би більше працювати в окрузі. Я, як колишній депутат міськради, працівник міської ради, знаю проблематику в Луцьку, готовий допомагати.
Хоча останнім часом він активізувався в окрузі У нього був ряд зустрічей і команда трохи оновилася. Тому думаю, що тут буде все гаразд.
Портрет Степана Бандери в кабінеті Ігоря Гузя
В Луцьку також працює ваш, колишній чи нинішній, побратим Павло Данильчук. Які у вас відносини із Данильчуком та яке ваше ставлення до “Народного контролю”?
Павло був у команді 11 років. Ми дуже багато пройшли різного. І політичних баталій, і Майдани. Тому очевидно, що такі речі не можуть забуватися. Він є націоналістом та моїм побратимом.
Так, у нас непрості зараз стосунки. Вірніше, їх просто немає. Ми не спілкуємося. Але команда його мені близька. Бо це вихідці із “Національного Альянсу”. Тому ніякого конфлікту немає. Напевне, є якісь особистісні моменти в оцінці ситуації.
Що стосується “Народного контролю” в Луцьку, на Волині, я дуже нормально ставлюся. Я Михайла Шелепа знаю довгий період часу. Про Павла казав, Таня Лишневець, Юля Грищук – ставлення абсолютно позитивне.
Хоча не можу сказати, що таке ж порозуміння в мене є із лідером “Народного контролю” Дмитром Добродомовим. Я не люблю людей, які вважають, що вони “священні корови”, “ідеальні”, “білі та пухнасті”. Дмитро таким себе вважаю, наскільки я розумію. А він далеко таким не є. Починаючи від своїх колишніх контактів із Петром Димінським (один із власників “Континіуму”, – ред.), закінчуючи всіма цими конфліктами за бренд “Народного контролю” із ZIKом. Коли публічно в ефірах ти десь про це зазначаєш, він глибоко обурюється, йому це так прикро, що хтось може звертати увагу на моменти із його біографії. В нас були деякі непорозуміння із ним, але це політика, це життя.
В цілому я ставлюся до роботи “Народного контролю” на Волині позитивно. Особливо їх робота в місті активна, в області вони не так присутні. А якщо взяти нововолинських активістів Тараса Сватка та Андрія Кандибу, ми з ними по деяких питаннях співпрацюємо.
“Фактично із 17 років, коли я пішов у громадсько-політичне життя, чи з 20, коли я став депутатом, я намагаюся, як політик, шукати ресурси в бізнесу, бо такі умови у нашій країні”
За останній час ви відкрили приймальні в Ковелі, Ратному, Старій Вижівці, Працюють приймальні в окрузі, в вашому рідному селі Смідині. Логічне питання: звідки гроші на все це?
Я ніколи не займався бізнесом, і не займаюся зараз. Ним не займаються мої батьки, дружина, сестра. Фактично із 17 років, коли я пішов у громадсько-політичне життя, чи з 20, коли я став депутатом, я намагаюся, як політик, шукати ресурси в бізнесу, бо такі умови у нашій країні.
Якщо брати останній період, останні кілька років, не буду лукавити: є люди, частину я можу назвати, частину не можу з ряду причин, які мені допомагають вести мою політичну діяльність. Це люди, які є в Києві, це люди, які є в Луцьку. Це зараз багато людей, які є в окрузі.
Я не хочу називати суми, прізвища, але привідкрию одну історію. Перед минулими виборами зі мною сконтактував мій колега по обласній раді. Ми поспілкувалися і з без жодних моментів він мені допоміг серйозною сумою на виборчу кампанію. Пройшло півтора року, ця людина до мене не зверталася ні по одному питанню: допомогти, вирішити. Коли я запитував, яка мотивація давати ресурси, людина просто сказала: “Я тебе бачив на Майдані, ти не боявся, я бачиш, як ти ведеш свою діяльність, ти будеш непоганим депутатом”.
Бізнесмени розуміють, що я гроші, які вони виділяють, не кладу в кишеню, не витрачу на себе, а зокрема забезпечую фінансування фонду “Прибужжя”.
Чесно вам зізнаюся, що політичний лідер в сучасних умовах має одне із головних завдань – пошук ресурсів. Я не вважаю себе залежним. Бо це якраз є зло, коли дають ресурси і ти потрапляєш у залежність. Але в цей же час я розумію, що без ресурсів вести нормальну громадсько-політичну діяльність буде важко. Можна бути ідеалістом і розказувати там про збір коштів, але цього нема.
Тому частина моєї роботи, як політика – я постійно спілкуюся із людьми, шукаю ресурси. Але всі чудово розуміють, що я не сприйму якихось умов. До речі, я за півтора року не задіяний ні в яких скандалах: тендерних, бурштинових, лісових. Гузя можна критикувати за різні речі, але не за теми, пов’язані із порушенням закону, бізнес-оборутками, державними коштами. Я за свою репутацію переживаю і ніколи не влажу ні в які “темні” справи.
Чи є серед підприємів, які вам дають ресурси, люди, які “доять” країну, тобто отримують кошти із держпідприємств?
Без коментарів. Тут треба доводити. І доводити не тільки статтями. Я можу сказати, що серед них немає членів колишньої “Партії регіонів”, немає засуджених, немає людей, які порушують чинне законодавство. А все інше – це питання достатньо дискусійне. Але я лишу це питання без коментарів, бо є мої стосунки із певними людьми, які є просто особистісними. І вони не потребують публічного висвітлення.
“Така ліберальна позиція, зокрема щодо розкручування теми порушення прав гомосексуалістів. Я категорично це не сприймаю”
Ви розміщували фото із Максимом Нефьодовим (заступник міністра економічного розвитку та торгівлі, співініціатор Prozorro – ред.), Юлією Марушевською (начальник Одеської митниці, наближена до Саакашвілі, – ред.), висловлюєте меседжі, близькі команді грузинських реформаторів, на “Бандерштат” запросили Сакварелідзе. Чи означає це, що ви зближуєтеся із новими силами, грузинською “Хвилею” чи “Демальянсом”?
З ”Демальянсом” – точно ні. Жодних в мене немає намірів подібних. Я до них нормально ставлюся, але їхні ідеологічні постулати є мені не зовсім близькі. Така ліберальна позиція, зокрема щодо розкручування теми порушення прав гомосексуалістів. Я категорично це не сприймаю. Це не основна лінія “Демальянсу”, але останнім часом багато хто сприймає їх як захисників цього напрямку. Це тема, яка мене відштовхує він них.
Хоча в цілому я в дуже хороших стосунках із Світланою Заліщук, ми в комітеті разом працюємо. Я нормально ставлюся до Лещенка, до Найєма.
Що стосується Саакашвілі і команди: знаєте, він дуже неоднозначний політик. Я спеціально, як член комітету, літав до Грузії, щоб зрозуміти зсередини. І багато прочитав інформації. Я не можу сказати, що Саакашвілі – негативний герой нашого часу. Те, що він зробив у Грузії, я оцінюю позитивно. Розумію, що він, як і багато політиків, часом скочується до популізму. Очевидно, в нього є багато помилок.
Але робота Одеської митниці, як на мене, стала кращою. Ми мали зустріч із Юлією Марушевською. Я спілкувався із заступником Саакашвілі Соломією Бобровською, яку я давно знаю – як пластунку, патріотку, яка робить багато корисного для Одещини та країни. Тобто зближення немає, але нормально до них ставлюся. Я намагаюся формулювати оцінку відповідно до їх результатів роботи, а не щодо клейма.
Щодо Сакварелідзе на “Бандерштаті”: ви знаєте, що запрошуємо різних людей. Буде Надія Савченко, Володимир Парасюк, Андрія Парубія запросили та інших. Минулого року були люди, які жорстко критикували владу. Це нормально, бо “Бандерштат” – це окрема історія. Там немає мого політичного пресингу та заангажування.
На завершення. Ви активно показуєте те, чого ви добилися, чого добився фонд “Прибужжя”. Але були і плани, які не вдалося втілити. Розкажіть про них.
Хоча певні кошти виділялися, не вдалося нормально зрушити питання добудови 10-ої шахти та взагалі питання вугільної галузі в Нововолинську. І разом із тим не вдалося поки зрушити питання відновлення для Нововолинська зони пріоритетного розвитку.
Друге: не вдалося переконати керівництво Державної фіскальної служби нормально подивитися і підійти до проблем Волинської митниці, зокрема двох наших переходів та всіх проблем, які є зараз та ще будуть у зв’язку і введенням безвізового режиму.
Ще не вдалося правильно підійти до місцевих виборів і провести в обласну раду команду моїх побратимів-однодумців, які б сьогодні мені допомагали. Фактично в обласній раді є багато колег, починаючи від Бондаря і закінчуючи Грицюком, з якими я можу спілкуватися та працювати. Але членів моєї команди, які б сформували групу чи фракцію, там немає. І це пов’язано із тим, що ми виконали партійну позицію та пішли спільно із БПП на вибори. Хоча ряд моїх колег по регіонах мали інші думки та були в інших проектах. Тому це також помилка, за яку шкода, бо все ж допомога депутатів місцевих рад, зокрема в обласній, сьогодні була б дуже важливою.
“…в нашій команді нутрує така думка. Ми про це спілкуємся – щодо створення громадсько-політичного об’єднання на центральному рівні”
І останнє. Ваші виступи на телебаченні, ваші коментарі щодо загальноукраїнських та світових подій: чи не означає це, що у вас є амбіції рухатися далі та очолювати власну політичну силу, ставати всеукраїнським лідером?
Я не буду приховувати, що в нашій команді нутрує така думка. Ми про це спілкуємся – щодо створення громадсько-політичного об’єднання на центральному рівні. Тому що, незважаючи на якісь моменти, виходить маса людей, моїх колег, побратимів, з якими я перетинався по “Національному Альянсу”, по інших структурах. Вони готові приєднатися і працювати спільно. Вони живуть не на Волині.
Я думаю, що з вересня наша команда почне роботу в цьому напрямку. Я маю такі амбіції, я маю такі нормальні, адекватні завдатки. Плюс моя команда. Ми таку роботу почнемо побачимо, які вона буде мати вирази. Можливо, до зими, до Нового року ми будемо це оформляти юридично чи організаційно на центральному рівні.
Розмовляв Анатолій КОТЛЮК
Фото Антона БУГАЙЧУКА
