<

Джейк МакГрю: Я звернув увагу, що українці пильнують роботу, але ще й встигають приділити увагу своїм родинам, друзям

Цей запис опубліковано більш як рік тому
15:50 | 21.04.2015 / Інтерв'ю /
Перегляди
6
/ Коментарі відсутні

Містер Джейк: волонтер, що грає на саксі, читає українською «Кобзаря» та навчає гімназистів.

У святкові великодні дні нам пощастило познайомитися з дуже цікавою людиною – американцем, волонтером Корпусу Миру в Україні, який навчає наших школярів англійської мови. Джейк МакГрю, саме так звуть цього молодого чоловіка, зумів завоювати прихільність багатьох володимирських школярів, що нині навчаються у гімназії ім.О.Цинкаловського. Волонтер прибув в Україну ще задовго до сумних подій на Євромайдані та початку АТО. Він працював спочатку в Чернігівській області, в місті Козелець, – пише Рідне Місто Володимир.

Пізніше Джейк приїхав у наше місто(Володимир-Волинський). Коли в країні стало неспокійно, Корпус Миру в терміновому порядку відкликав із України всіх своїх волонтерів. Джейк теж повернувся додому. Волонтерам обіцяли, як тільки все заспокоїться, вони зможуть знову вирушити в Україну. Та минав час, а спокійніше не ставало. Тоді Джейк вирішив на свій страх і ризик повернутися в Україну. Нині він живе та працює у нашому місті. Щоправда, зараз Джейк робить це без підтримки Корпусу Миру.

Джейк навчає англійської учнів 5-10 класів, крім того, він бере участь у роботі клубів англійської мови для учителів та учнів, які функціонують у гімназії.

Для початку – кілька слів про нашого американського співрозмовника. Він приїхав із штату Орегон (США), міста Портленд. В одному з університетів штату він здобув фах економіста. У Джейка є ще два менших брата, мама працює в корпорації «Інтел», а тато – менеджером у якійсь приватній структурі. Волонтери Корпусу Миру підписують контракт із американською урядовою організацією на два роки. Це перший контракт у кар’єрі Джейка, а Україна – перша країна, яку він відвідав у якості волонтера Корпусу Миру.

– Джейку, коли ви вирішили повернутися в Україну вдруге, не боялися, що тут іде неоголошена війна? Як до вашого рішення поставилися рідні, близькі?

– Вони всі в один голос запитували єдине: «Чому?» Мої батьки ніколи не виїжджали за межі нашої країни і не контактували з іноземцями. Все, що вони знали про Україну, черпали з новин. А в новинах, треба сказати, говорили тільки про війну та втрати. Вони не усвідомлювали того, що є частина України, де абсолютно спокійно, де про війну знають також із випусків новин.

– Що американці кажуть про нинішню ситуацію в нашій країні?

– Не візьмуся відповідати за всіх, бо люди різні, і думки у них теж різні. Проте ті люди, з якими я спілкуюся, мої близькі та друзі, підтримують Україну. Всі ми розуміємо, що українці хочуть змін у країні, хочуть викорінити корупцію та інші негативні явища, які заважають країні розвиватися та йти тільки вперед. Я співпрацюю з некомерційною організацією «Місто до України», яка останнім часом дуже активно допомагає переселенцям зі сходу України.

– Що ви взагалі знали про Україну раніше?

– Знав чимало, але хотів знати ще більше. Країна, в якій ви живете, просто чудова, тут прекрасні люди, діти.

– Американці дуже відрізняються від українців?

– Американці, в першу чергу, дуже відрізняються одне від одного. Наприклад, ті, що живуть у Нью-Йорку, дуже відрізняються від тих, хто живе у штаті Орегон. Америка – багатонаціональна країна, штатів багато, і люди, які там живуть, дуже різні. А якщо порівнювати американців та українців, то можу сказати, що останні більш турботливі по відношенню до тих, хто їх оточує. Вони вміють співчувати і допомагати. А цього так бракує в сучасному американському світі.

– Яке враження на вас справило те, як живуть українці?

– Американці дуже сфокусовані на своїй роботі. Практично все своє життя вони присвячують роботі. Для них має дуже велике значення, де вони працюють, що роблять для професійного розвитку. З роботи – додому, з дому – на роботу. Я звернув увагу, що українці пильнують роботу, але ще й встигають приділити увагу своїм родинам, друзям.

– Джейку, чим відрізняється американська система освіти від нашої?

– Американська система освіти постійно змінюється, удосконалюється, розвивається. Я особисто пам‘ятаю три чи чотири суттєві зміни в навчальних програмах. Так, звісно, американська система освіти суттєво відрізняється від української. Наприклад, у гімназії, де я зараз працюю, учні мають по 7-8 уроків на день. У той час як в американській школі – чотири уроки на день. Окрім того, в американській школі вивчення іноземних мов розпочинається у старших класах, а у вас – із початкових. Цей момент мені дуже подобається, не завадило би таке запровадити в американських навчальних закладах.

Сама програма, за якою навчаються українські школярі, дуже насичена. А ось матеріальне забезпечення бажає кращого.

– Ви згадали про вивчення іноземних мов в американських школах. А які іноземні мови популярні серед американців, яку мову вивчають найбільше?

– Іспанська, японська та французька. Німецька мова не користується чомусь популярністю. У випускних класах я більше цікавився музикою, ніж вивченням іноземних мов. Вивчав іспанську, але не володів цією мовою. На той момент я ще не усвідомлював, наскільки важливо володіти кількома іноземними мовами. Взагалі, американці не дуже переймаються вивченням іноземних мов. Мовляв, півсвіту розмовляє англійською, то чи є потреба вивчати ще якусь мову? Вже зараз я розумію, що в школі мені потрібно було більше уваги приділяти вивченню іноземних мов.

– Ви згадали про своє захоплення музикою. Ви граєте на якомусь музичному інструменті, співаєте?

– Так, я дуже люблю музику, і це захоплення не полишає мене ще зі шкільної парти. Я граю на саксофоні. Своє уміння іноді використовую на уроках, дітям дуже подобається те, чим я займаюся. Я уже навіть брав участь у концерті, який відбувався у гімназії, грав на саксофоні, читав українською «Заповіт» Тараса Шевченка. Зараз активно працюю над тим, аби набрати свою музичну групу з тих гімназистів, які володіють музичними інструментами. Якщо мені це вдасться, це буде бомба!

– Джейку, вам, як іноземцю, українська мова важка для вивчення?

– Так, ваша мова набагато складніша за англійську. Особливо важко в плані граматики. Іноді знаєш і розумієш значення усіх слів, але вистроїти їх у якийсь логічний ряд не вдається. На початку своєї роботи в Корпусі Миру я інтенсивно вивчав українську мову на Чернігівщині. Мало того, я проживав у родині, де всі розмовляли тільки українською. Обставини змусили мене якнайшвидше освоїти українську, бо в чужій країні ти повинен якось адаптуватися серед людей – розмовляти в крамниці, в громадському транспорті, ще деінде.

– Як вам працюється у гімназії?

– Мені дуже подобається працювати з українськими учнями. У них дуже велике бажання вчитися, здобувати знання. Ці діти дуже дбайливі, мені здається, що вони іноді розуміють мене з півслова. Впала у мене вказівка під час уроку – учень з останньої парти підбіжить і тихенько підніме її. Ви не побачите такого серед американських школярів. Мені дуже цікаво спостерігати за тим, як вони різняться між собою у свої 12-15 років.

3

– Де ви зараз проживаєте, чи встигли освоїтися в українському побуті?

– Живу в квартирі, яка знаходиться неподалік. Мені дуже пощастило, бо коли я вперше приїхав у ваше місто, в одній із шкіл працювала моя колега, волонтерка Джена. Вона на той час уже трохи обжилась у місті, завела нові знайомства. Ось вона мені й допомогла познайомитися з містом, його принадами та людьми. Та все ж найбільше я контактую із своїми колегами, вчителями гімназії, та з учнями старших класів.

– Нині час великодніх свят. Як їх святкують у вас, в Америці? Можливо, ви вже встигли ознайомитися з нашими традиціями святкування, полюбити якусь народну страву?

– В Америці люди просто опускають яєчка в фарбу, потім їх розмальовують і ховають, аби пізніше малеча їх шукала. У вас, як я вже встиг дізнатися, зовсім не так, українці більш серйозно готуються до цього свята. Мені дуже сподобалися голубці, які, здається, готують майже в кожній родині на такі великі свята, як Великдень.

– Якби вам запропонували назавжди залишися в Україні, що би ви зробили?

– Цікаве запитаннячко… Вся моя родина в Америці, але в Україні в мене вже чимало друзів і хороших знайомих. Що стосується мого майбутнього, то я планую продовжити своє навчання, отримати вчений ступінь і влаштуватися працювати десь у Європі.

– Що би ви побажали українцям у ці святкові, однак дуже напружені дні?

– Хочу побажати, аби в країні все владналося. Щоб у вашу країну прийшли мир і спокій, щоб скоріше забулося те, що принесло стільки страждань українському народу. Бажаю також, щоб країна нарешті приєдналася до Європейського Союзу і змогла розвиватися, процвітати і сміливо дивитись у майбутнє.
Ось такий він, містер Джейк. Молодий, освічений і відкритий для спілкування. Після нашої розмови його учні ще довго розповідали нам про свого заморського вчителя, про його цікавий підхід до вивчення англійської, про його чуйне ставлення до них, про те, що намагаються не думати про те, що прийде час – і їхній улюбленець містер Джейк повернеться на свою батьківщину.

Корпус Миру є американською урядовою організацією, яка сприяє зміцненню миру і дружби між людьми різних національностей і культур. Корпусу Миру 50 років. Початок діяльності цієї організації датується 1961 роком. Добровольці Корпусу Миру працюють у 77 країнах Африки, Азії, Карибського басейну, Центральної та Південної Америки, Європи та на Близького Сходу. У співпраці з народами інших країн добровольці працюють у галузях освіти, молодіжного та громадського розвитку, захисту довкілля та розвитку інформаційних технологій. В Україні Корпус Миру налагоджує співпрацю з навчальними закладами та організаціями, які прагнуть розширити свої знання про американську культуру, методи діяльності професійних організацій і учбових закладів США. Корпус Миру почав налагоджувати партнерські зв’язки з українським урядом та приватними організаціями у травні 1992 року.

Відповідно до угоди про співробітництво між Україною і США та з метою підвищення фахового рівня вчителів англійської мови, Міністерство освіти і науки України та Корпус Миру США в Україні розпочали спільну багаторічну освітню програму підвищення фахової майстерності вчителів англійської мови. Одним із важливих аспектів даного проекту є робота американських добровольців у загальноосвітніх навчальних закладах України та обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти. Добровольці Корпусу Миру працюють учителями англійської мови і викладачами з підготовки вчителів англійської мови. Вони регулярно беруть участь у місцевих заходах, які спрямовані на вирішення громадських проблем. Така діяльність передбачає літні табори для молоді, навчання дорослого населення англійської мови, навчання за місцем роботи для вчителів, а також допомогу бібліотекам, інформаційним центрам. Добровольці працюють разом із українськими колегами, їх визнають повноправними членами шкільних колективів й організацій, до яких вони зачислені. Перш ніж розпочати роботу в Україні, добровольці Корпусу Миру вивчають українську мову та культуру. Після успішного завершення навчання беруть зобов’язання пропрацювати два роки на призначених місцях. Вони перебувають на повному утриманні Корпусу Миру.




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *