Дмитро Крузов: У 12 років я почав грати свої перші акорди на гітарі, вчив мене мій старший друг Вова

Цей запис опубліковано більш як рік тому
10:59 | 6.04.2015 / Рубрика: Інтерв'ю / Прокоментуй!

Дмитро Крузов – столичний музикант, який навчився музиці у володимирському дворі.

Гурт «Bahroma» сьогодні досить популярний серед молоді. Квитки на його концерти ніколи довго не затримуються у касах, їх розкуповують із шаленою швидкістю. До складу гурту входить 4 молодих музиканти: Роман Бахарєв – гітарист та вокаліст, Юрій Нацвлішвілі – бас-гітарист, Олександр Барінов – барабанщик та Дмитро Крузов – гітарист та наш земляк. Так, до складу відомого українського гурту входить володимирчанин. 8 років тому він поїхав до столиці слідом за великим коханням, а здобув популярність та прихильність сотень шанувальників, – пише Рідне Місто Володимир.

Підкорення українського шоу-бізнесу хлопці розпочали з синглу «Надовго», продюсуванням якого займався талановитий сербський музикант Мілош Єліч – клавішник гурту «Океан Ельзи». Сингл одразу потрапив до ротації великих українських і російських радіостанцій, а кліп на композицію завоював телепростір. Далі були концерти, фестивалі та спільні виступи з такими відомими гуртами, як «Good Charlotte», «Ляпис Трубецкой», «Океан Ельзи», «Бумбокс». У 2011 році «Bahroma» стала фіналісткою українського відбіркового туру «Євробачення». Гурт гастролює не тільки містами України, а й за кордоном.

Сьогодні життя нашого земляка Дмитра Крузова – це велика сцена, шанувальники, автографи, концерти до пізньої ночі, кліпи та студії звукозапису. А починалось усе з гри на гітарі в одному з маленьких володимирських двориків, що у військовому містечку №1.

Дмитро Крузов народився 29 вересня 1985 року. Навчався у третій одинадцятирічці нашого міста. Особливих здібностей у школі не показував, був звичайним учнем із середньою успішністю. Любив повеселитися, пожартувати, інколи і побешкетувати, тому поряд із Дімою завжди було багато друзів. Після закінчення школи навчався у Володимир-Волинському вищому професійному училищі на електрика, потім у Львівському політехнічному університеті заочно здобув фах програміста. Деякий час працював на меблевій фабриці. Як зараз жартує Дмитро, саме професія електрика йому в житті неабияк знадобилася, адже грає він на електрогітарі.

– Музика в моєму житті з‘явилася дуже рано. У нашій квартирі майже завжди грав магнітофон. Я й досі пам’ятаю усі пісні, які тоді слухала моя мама, – пригадує Діма. – Можливо, це й допомогло мені так полюбити музику, а тоді я просто наспівував те, що звучало з магнітофону, інколи навіть не розуміючи, про що саме пісня.

Моє дитинство було трохи не таким, як у сьогоднішніх дітей, у яких є комп’ютер, Інтернет, цікаві онлайн-ігри. Нині діти можуть годинами сидіти вдома біля компа, спілкуватися в мережі з друзями. Я ж увесь свій вільний час проводив на вулиці з товаришами. Ми гуляли з ранку до вечора, батьки навіть не могли загнати нас додому. Старші хлопці у дворі грали на гітарі, а ми, менші, кучкувалися біля них, роззявивши роти, слухали, як класно у них виходить. Мені дуже хотілося бути такими, як вони: грати на гітарі та співати кльових пісень. Потім хлопці у дворі облаштували справжню музичну студію. Грали не тільки на акустичній гітарі, а й на ударних, синтезаторі, електрогітарі, принесли підсилювачі звуку, налаштували акустику. Послухати їхню музику приходило багато молоді не тільки з нашого двору, а й із сусідніх, навіть із інших куточків міста. Цей час згадую, як казку з дитинства. Мені було приблизно 10-11 років. Дуже гордився тим, що це хлопці з мого двору так класно грають, і я їх знаю. А ще більше мені хотілося бути схожим на них, навчитися грати на музичному інструменті, причому тоді було байдуже, на якому.

У 12 років я почав грати свої перші акорди на гітарі, вчив мене мій старший друг Вова. Вже через кілька тижнів я міг награвати усілякі мелодії відомих пісень. Відчував себе дуже щасливим і крутим.

Коли мені було 13 і я навчався у 8 класі, вирішив записатися до міської музичної школи. Вступний іспит склав на відмінно, однак мене не хотіли зараховувати через вік. Мовляв, прийшов запізно. Після тривалого вмовляння мене все ж таки зарахували.

З дитинства я мріяв грати у музичному гурті. Разом із другом Сашком ми почали брати перші спільні ноти, потім це бринькання переросло у музику. Ми писали свої пісні, нам дуже подобалося відчували себе справжніми музикантами. З іншим другом, Сергієм, я грав по весіллях, адже потрібно було заробляти гроші. Ніколи не соромився цього, такий підробіток приносив дохід, до речі, непоганий. Отак музика займала весь мій час, це було і захоплення, і робота.

Коли у нашому місті з‘явилися такі музичні гурти, як «Форсаж», «Evilive», «Краплі Морзе», ми із Сашком грали у них усіх. Ми разом творили, складали, розвивалися аж до мого переїзду до Києва.

– Чому вирішив переїхати до столиці?

– До Києва мене покликало велике кохання… У Володимирі-Волинському я познайомився з дівчиною Ніною. Ми рік зустрічалися, потім вона поїхала вчитися до столиці. Майже рік у нас були відносини на відстані, це не влаштовувало ні мене, ні її. Тож я вирішив боротися за свою любов і у 2006 році поїхав до столиці. У Володимирі залишилося все моє життя: рідні, друзі, робота. Але це мене зовсім не лякало, я дуже хотів іти вперед, розвиватися, підкоряти нові горизонти, шукати себе, здобувати знання, досвід, знайомитися з новими цікавими людьми. Ми живемо лише раз, тож від життя потрібно брати все по максимуму. Якщо любити, то поринати у ці почуття з головою, якщо творити музику, то тільки якісну, яка подобається людям. Потрібно пам’ятати, що у житті усе рано чи пізно минає. Тьмяніють стосунки, минає пік популярності, тому не треба гаяти час, а жити так, як тобі подобається.

Я дуже люблю своє рідне місто, однак великих перспектив тут, на жаль, немає. А от у столиці перед молодим музикантом може відчинитися чимало дверей. Тож я шукав ті, у які можна постукати, і таки знайшов.

– А як далі склалися стосунки з тою, заради кого переїхав до Києва?

– Зараз ми з нею не разом.

– До гурту «Bahroma» як потрапив?

7
– Вже близько 4 років граю у цьому гурті. До того у мене було декілька цікавих проектів, був гітаристом етно-рок-гурту «Вій». В 2011 році спільні знайомі познайомили мене з Романом Бахарєвим, фронтменом гурту «Bahroma». Він саме шукав нових музикантів. Ми обмінялися номерами телефонів. Мені подобалося, яку музику грає «Bahroma», хотілося стати її учасником. Якось Роман мені зателефонував і запропонував спробувати разом зіграти. У нас вийшло з першого разу. З тих пір продовжуємо творити разом.

– Напевно, у тебе багато шанувальниць…

– Вистачає, – посміхається мій співрозмовник.

– А як щодо особистого життя, твоє серце зараз зайняте?

– Моє серце, розум та душа завжди зайняті музикою…

– Здійснилася твоя дитяча мрія – ти граєш у складі музичного гурту, про що тепер мрієш?

– Навіть не знаю. Напевно, зараз моя найголовніша мрія, як і в усіх жителів України, аби війна закінчилася.

– А як на рахунок зіркової хвороби?

– Думаю, це не про мене. Принаймні мені здається, що у мене імунітет на таку хворобу. Хоча, напевно, таке запитання потрібно поставити моїм знайомим, їм видніше. Та й, зрештою, яка я зірка?

– Коли володимирчани почують наживо гурт «Bahroma»?

– Якщо нас запросять, то обов’язково приїдемо. Для мене це був би один із найважливіших концертів, адже тут особлива публіка, рідна.

– Окрім музики, чим ще захоплюєшся?

– Насправді у мене дуже багато захоплень. Люблю кататися на лижах, велосипеді, грати у футбол, теніс, їздити за кермом. Мені подобається подорожувати, проводити вільний час у веселих тусовках, у компанії кращих друзів. Люблю не тільки смачно поїсти, а й приготувати щось смачненьке. Можливо, це звучить трохи дивно, але я люблю працювати, тому в мене немає таких днів, коли можу валятися на дивані і нічого не робити.

– У рідному місті часто буваєш?

– На жаль, ні. Не вистачає часу. Інколи з ностальгією згадую ті роки, коли ще дитиною слухав, як старші хлопці грають у дворі на гітарі. Зараз, напевно, уже такого немає. Згадую і володимирські музичні гурти, до складу яких входив, ми намагалися робити щось своє, нове і цікаве. Радий, що у моєму житті усе це було.

– Що можеш побажати молодим володимирським музикантам?

– Музика – це експеримент, потрібно не боятися, мати ціль і не відступати від задуманого. Якщо музикант товчеться на одному місці, то він ніколи не стане популярним, потрібно завжди йти вперед, розвиватися, бути активним, спілкуватися з цікавими людьми. А ще треба любити життя і жити з позитивом.

 

Додати коментар


Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Погляд

“Тендерознавці” всюди або Читай закони не перед сном
Можливо, це тепер культура суспільства така, що людина, не розібравшись, пише про свої «сенсаційні відкриття» в соцмережі, банально сподіваючись отримати за це трохи лайків. ...

Новини

17 лютого, Неділя
22:46
У Чорнобильській зоні горіли 5 гектарів лісу
21:52
Мешканці підтримали ідею створення «норкової ферми» у Рожищенському районі
20:14
У Білій Церкві побудують міжнародний аеропорт
19:36
Волинська біатлоністка виборола «срібло» на чемпіонаті в Канаді
18:42
Акція на підтримку українських політв’язнів пройшла в центрі Мюнхена
18:33
«Княжна Володимира-2019»: претендентки на титул розповідають про себе. Частина 1
17:41
Невідомі вдруге за місяць пошкодили могилу Карла Маркса в Лондоні
17:37
Громада «за», а священик «проти»: у селі Бужанка відбулися збори щодо переходу до ПЦУ 11
16:38
Економіка України наздожене Польщу через 50 років, – розповіли у Мінфіні 10
15:42
Громада села П’ятидні одноголосно вирішила перейти до ПЦУ 3
15:14
В Україні з’явиться ще один міжнародний аеропорт
14:42
«Золотого ведмедя» на Берлінале отримав фільм «Синоніми»
13:18
Затоплення шахти у Зімбабве: загинуло 22 гірника
12:17
Перший у Володимирі-Волинському храм перейшов до ПЦУ 21
11:28
У Канаді зійшли з рейок 37 вагонів з нафтою
10:13
У Києві чоловік нацькував бійцівського пса на патрульних, собаку застрелили 2
09:24
З 1 березня пенсії зростуть щонайменше на 17 відсотків 1
08:12
Фейсбук буде видаляти інформацію про шкідливість вакцинування
06:49
У Тернополі поховали рідного брата митрополита Михаїла
04:36
Розповіли про оформлення послуги «Муніципальна няня» 1
Усі новини