<

Андрій Ярчак: “У нашій родині ніхто не вживає алкоголь, не палить”

Цей запис опубліковано більш як рік тому
18:47 | 17.09.2015 / Інтерв'ю /
Перегляди
15
/ коментарів 10

Європейці давно знайшли хороший спосіб, як економити на пальному, боротись із заторами на дорогах та забрудненням повітря.

Чимало людей просто пересіли на велосипеди. Так і кошти на пальне не потрібно витрачати, у громадському транспорті не треба тиснутися. Окрім того, катання на велосипеді – це хороший фітнес, який не тільки позитивно впливає на вашу фігуру, а й корисний для здоров’я. Це давно зрозуміло подружжя володимирчан Андрій та Зоя Ярчаки, – повідомляє Рідне місто Володимир.

З цією родиною познайомилася у травні цього року під час велопробігу, який тоді вперше відбувся у нашому місті. Така подія об’єднала чимало любителів двоколісного транспорту. У заході взяли участь люди різного віку. Головним організатором пробігу на велосипедах був саме Андрій Ярчак, який зізнався: не очікував, що стільки володимирчан та гостей міста підтримають його і проїдуться разом вулицями Володимира. Як виявилося, у пана Андрія досить спортивна родина, яка пропагує здоровий спосіб життя. Тривалий час він, його дружина Зоя та десятирічний син Артур займаються велотуризмом. Вони не уявляють свого життя без постійного руху, активного відпочинку та велосипеда.

Андрій Ярчак працює торговим менеджером, дружина Зоя – бухгалтером, син Артур – школяр. Здавалося б, звичайнісінька сім’я. Однак у вільний час вони не збираються перед телевізором, а сідають на велосипеди та їдуть на прогулянку. Усім членам родини такий відпочинок до вподоби, адже це чудова можливість відпочити від міського шуму, подихати свіжим повітрям, а головне – побачити мальовничі куточки нашого краю.

Андрій та Зоя знайомі з самісінького дитинства, адже зростали у сусідніх селах Любомльського району. Як і більшість дітей, майже щодня ганяли на велосипедах. Ставши дорослими, своє дитяче захоплення не полишили, а перетворили на хобі. Після одруження Андрій та Зоя у 2004 році переїхали до Володимира-Волинського. Тут у них народився син Артур.

– Моя дружина Зоя завжди захоплювалася здоровим способом життя, вона й мене цим заразила. У нашій родині ніхто не вживає алкоголь, не палить. Ми намагаємося харчуватися здоровою їжею, займатися спортом. Це вже наш стиль життя. Цього навчили і сина, – розповідає Андрій. – Що стосується велосипедів, то все розпочалося з банального тренажера, який придбали, аби підтримувати себе у хорошій формі. Це класна штука, але займатися на ньому влітку у спекотній квартирі не дуже комфортно. Тож у мене з’явилася ідея придбати велосипед і їздити на прогулянки на свіжому повітрі, а не крутити педалі у задушливій кімнаті.

Дружина відразу заявила: «Я також хочу». Перший велосипед я придбав два роки тому, відтоді почав серйозно цікавитися велотуризмом. Це дуже затягує. Спочатку ми з дружиною долали менші відстані, потім усе більші й більші. В Інтернеті знайомився з досвідченими велотуристами та професійними велогонщиками, спостерігав за їхніми досягненнями. Почав цікавитися технічними питаннями, інвентарем, спецодягом. Приємно, що це хобі стало нашим сімейним. Щоправда, сина не завжди беремо із собою, оскільки він ще досить юний, щоб нарівні з дорослими долати великі відстані. Артур мріє спуститися на велосипеді з гір. Каже, коли виросте, обов’язково це зробить. Колись я прочитав у соціальній мережі один прекрасний вислів: «Привчіть свою дитину любити велосипед, і вона не знатиме, що таке наркотики й алкоголь». Вважаю, це правильно. Якщо з дитинства вчити дитину здорового способу життя, займатися спортом, то це для неї стане нормою.

Велосипед – це не просто засіб пересування. Це екологічно чистий транспорт, який дуже корисний для здоров’я. Регулярне катання на велосипеді зміцнює м‘язи ніг, підвищуючи їх витривалість, покращує роботу серцево-судинної і дихальної систем. Під час тривалих велосипедних прогулянок наші легені працюють у повну силу, а кров збагачується киснем.

Велосипед мене привабив ще й тим, що на ньому можна доїхати у ті місця, куди неможливо дістатися автомобілем. Коли їдеш на велосипеді, перед тобою відкриваються зовсім інші краєвиди, ніж із вікна автівки. Ти бачиш свою країну по-новому, щохвилини дихаєш свіжим повітрям, відчуваєш приємний аромат трав і квітів, чуєш чаруючий спів пташок, пізнаєш нові куточки України, які, їдучи автомобілем, побачити неможливо.

Звісно, кататися щодня немає змоги. Однак усе ж таки ми знаходимо кілька годин, аби проїхатися чаруючими місцевостями нашого краю. Інколи приходжу з роботи втомлений, а тут дружина запитує: «Ну що, їдемо?» Звісно, їдемо. Втома проходить сама собою, коли бачиш мальовничі куточки наших сіл. Серед такої природи відпочивають і душа, і тіло. Повертаємося додому повні сил та енергії, і навіть не здається, що ми щойно проїхали кілька кілометрів.

Знаєте, займаючись велотуризмом, я на власні очі переконався, який у нас гарний край, кожне село має свою таємницю та загадковість, неповторні краєвиди. Тож не завжди для того, аби гарно відпочити, потрібно витрачати чимало коштів та часу, їхати кудись далеко. Достатньо просто пересісти з салону комфортного автомобіля на велосипед і проїхатися лісовою стежиною, галявиною, вздовж річки чи ставка.

– Яку найбільшу відстань за день проїхали на велосипеді?

– Я не професіонал, не спортсмен, я – любитель. Тому не ставлю собі за ціль проїхати якнайбільше і встановлювати особисті рекорди. Подорожі на велосипедах для мене бувають різні. Інколи кручу педалі заради звичайного фітнесу, а інколи женуся за гарними краєвидами, хорошими емоціями. Головне для мене не те, скільки кілометрів проїду, а куди їду, що зможу побачити.
Не люблю їздити по місту, між машинами. Намагаюся складати маршрут так, щоб проїжджати приблизно 30 кілометрів. Вся наша родина завжди їздить у спеціальному одязі, в касках, адже безпека для нас понад усе.

Нещодавно здійснив подорож по Львівській області. За день подолав 115 кілометрів. Тоді на вулиці було дуже спекотно, однак я не був виснаженим, почувався досить нормально. Головне у таких подорожах – дотримуватися певних правил. А ще у велосипедистів є таке поняття, як «вкататися», організм повинен поступово звикнути до навантаження.

Під час прогулянки Львівщиною побував у досить мальовничих місцях. Проїхався між озерцями природного заповідника Розточчя, що неподалік Новояворівська. Там неймовірна природа. Побував в одному із найстаріших міст Україні – Белзі. З 2001 року це місто та його околиці стали Державним історико-культурним заповідником.

Найбільше мені запам’яталося місто Угнів – це найменше місто України, де нині мешкає всього 900 жителів. Там дуже гарна архітектура, однак, на жаль, вона у досить занедбаному стані, нічого не реставрується і не відновлюється.

Зараз в Інтернеті спостерігаю за подружньою парою, яка їде на велосипедах з України в Австралію. Дуже цікава подорож. Уявляю, скільки всього вони зможуть побачити.

– А ви би хотіли й собі здійснити щось подібне?

– Планів у мене є багато, однак не хочу наперед загадувати. Поживемо – побачимо. Не завжди все задумане можна реалізувати, і не все залежить від одного бажання.

– Ви організували уже два велопробіги у нашому місті, створили у соціальній мережі групу «VeloVolodymyr»…

– Після першого велопробігу, який відбувся у травні, я побачив, що у місті є багато любителів двоколісного транспорту. Чесно кажучи, навіть не думав, що цей захід збере стільки учасників. Чимало людей самі до мене підходили, дякували і просили проводити подібні пробіги. Тих, хто катається на велосипеді, у нас немало, хтось робить це часто, іншим потрібна підтримка. Тож я вирішив об’єднати цих людей і створити у соцмережі групу «VeloVolodymyr». Початківці тут можуть знайти цікаву та корисну інформацію, поради, а ті, хто займається велотуризмом, – поділитися враженнями і, звичайно ж, викласти світлини з подорожі. Серед зацікавлених знайшлося кілька активних, із яких утворився такий собі кістяк групи. Разом ми подорожуємо, беремо участь у велопробігах, які відбуваються в інших містах. Чимало людей, переглядаючи світлини, які ми викладаємо після кожної подорожі, заряджаються нашою енергетикою. Як результат – кількість велолюбителів у нашому місті зростає.

Сьогодні у Володимирі просто катастрофічно не вистачає автомобільних парковок. Території, де можна було б створити нові паркувальні місця, практично немає. Якби хоча б частина володимирчан пересіли на велосипеди, то це питання вирішилося б. Я вважаю, у нас не настільки велике місто, щоб щодня на роботу їздити автомобілем, однак є люди, які навіть до магазину по хліб їдуть на власній автівці. Тож я та інші прибічники велосипедів намагаємося пропагувати цей вид транспорту, дати людям зрозуміти, що велосипед – це круто, корисно для здоров’я та цікаво.

– Це захоплення сьогодні досить витратне, не кожному по кишені придбати велосипед, спецодяг, засоби захисту, адже все це коштує немало…

– Я знаю людей, які витрачають дуже великі кошти на велосипеди. Однак ці витрати не завжди виправдані. Велосипед потрібно купувати залежно від того, як ви його плануєте використовувати. Звісно, у професіоналів двоколісний транспорт дуже дорогий. А якщо ви звичайний любитель, то можете придбати собі бюджетний варіант.

Наприкінці нашої розмови Андрій Ярчак зазначив, що його сім’я уже задумується над тим, чим буде займатися взимку, коли немає змоги кататися на велосипеді. Можливо, кататимуться на лижах, якщо, звісно, зима буде сніжною, або ж займатимуться швидкою ходьбою, оскільки дуже люблять гуляти на свіжому повітрі. Остаточного варіанту ще не знайшли, шукають таке заняття, яке би припало до душі усім членам родини. Однак на місці не сидітимуть, адже звикли вести здоровий спосіб життя і віддають перевагу активному відпочинку.




коментарів: 10
  1. Він класний, чудовий, надзвичайниЙ!
    Він надихає багатьох!!!

    Ярчака – в депутати!!!

  2. Тоді і в Кандиби буде менше проблем з парковками – депутати міської ради ганятимуть на велосипедах. Ну не зразу, за рік-два. Гм.. Але тоді Кандиба перейматиметься велопарковками. Одним словом – усі будуть у виграші

      • Не так важно, хто написав – Ярчака в депутати.
        Важно – це правда, такі як він змінюють цей світ!!!

        • Я нічого не маю проти, але фраза “Він класний, чудовий, надзвичайниЙ!” то є або фраза жінки, або коханки. Ну не можа таке “ліва” людина написати. Хтось спалився 0_О

          • Ще бувають ДРУЗІ. І друзі можуть бути жіночої статі. Не треба бути сексистом)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *