“Алкоголь не вживаю вже 12 років”, – лідер гурту “Фіолет” Сергій Мартинюк
Лідер українського колективу “Фіолет” відверто поділився розповіддю про те, як перестав вживати спиртне. Сергій Мартинюк розповів про це “БУГу” під час фестивалю “Бандерштат”.
– Найкраща фестивальна традиція “Бандерштату” – відсутність алкоголю. Як один з організаторів фесту скажіть, як виникла ідея зробити його безалкогольним?
– “Бандерштат” виник в середовищі організації “НацАльянс”, яка виступає за здоровий спосіб життя, і було б не логічно, якби на нашому фестивалі люди вживали спиртне. Ми не те що пропагуємо взагалі не пити, ми пропонуємо хоча би кілька днів зайнятися корисними справами – інтелектуальними, спортивними. Мені приємно, що велика кількість учасників фесту відсутність алкоголю розцінює як фішку і прийняли це. Дехто, звісно, не сприймає такої концепції. Просто музична, культурна активність в Україні має добровільний характер: хочеш – їдь на фестиваль, не хочеш – не їдь.
– А ви вживаєте спиртне?
– Алкоголь не вживаю вже 12 років.
– Це якось пов’язано із “Бандерштатом”?
– Ні. Це сталося після того, коли я забухав по чорному на першому курсі університету. Алкоголь вживав з 14-ти чи з 13-ти років. Потім просто відмовився від спиртного, без якихось ідеологічних мотивів.
– Коли розпочнете роботу над організацією наступного “Бандерштату”?
– Починаємо працювати вже. Просто зараз чітко видно моменти, де недопрацювали, і потрібно розрулити це. Трішки відпочинемо і будемо сідати, думати над форматом подальшого розвитку фестивалю.
Ви особисто помічаєте розширення горизонтів фесту?
Так, ми з кожним роком все більше розвиваємося, територія його проведення збільшується, як і кількість учасників. Намагаємося рухатися вперед, не відставати. Пробуємо залучати на “Бандерштат” найкращих українських виконавців.
– Що можете сказати про публіку на “Бандері”?
– Тут є не тільки жителі обласного центру, сюди приїздять люди зі всієї країни та із закордону. За останні 2 роки Луцьк дуже активізувався в плані купівлі квитків. Раніше було дуже важко затягнути лучан на “Бандерштат” попри те, що фест відбувався у їхньому місті. Проте останні роки Луцьк показує суперові показники з відвідуваності, він є лідером у порівнянні з іншими містами. Людям тут насправді потрібен “Бандерштат”.
– На цьому фестивалі “Фіолет” став уже рідним. Хто сьогодні вас підтримував?
– Були мої шанувальники з усієї країни, учасники фан-клубів із Харкова, Одеси, Черкас, Дніпропетровська і так далі. Багато дівчат прийшли в наших футболках. Це дуже приємно.
– Що хотіли б побажати фанатам?
– Хай у них буде побільше грошей, щоб могли урізноманітнити своє культурне життя, вибрати з 5-ти літніх українських фестів хоча б 2. Ну і здоров’я, натхнення, віри, наполегливості у власній реалізації. Потрібно розуміти, що Україна – це маленькі ми, це не влада, не ще хтось. І вже сьогодні, завтра ми творимо Україну. Я не анархіст, просто давно не вірю владі. Зате вірю в маленьких українців, які роблять культурні, бізнесові стартапи і навколо цього будують те, що називають громадянським суспільством. А “Бандерштат” – це ланка цього громадянського суспільства в країні.
– Звідки такий патріотизм, на якому етапі життя він з’явився?
– Він був постійно, навіть коли я пив (сміється).
– А як щодо творчості “Фіолету”? Нещодавно представили фанатам музичну композицію “Романтика”, якими будуть ваші наступні кроки?
– У жовтні вийде новий трек, потім буде всеукраїнський тур і тур Європою. У нас є багато планів.
– Тоді відкрийте секрет, про що ваша нова композиція?
– Це пісня про Київ. Я не перший рік проживаю в столиці і в якійсь мірі можу назвати себе киянином. Спочатку думав, що запарюся у великому місті, де море людей, у цих невтомних пробках. Однак зрозумів, що це місто можливостей і свободи.
– А про Луцьк пісня буде?
У нас є така композиція, вона з’явилася у 2009 році і мала назву “Луцьк – Париж”. У ній розповідали про те, що в Луцьку немає метро, чого мені тоді так не вистачало. Особисто для мене тут було замало простору і я зробив свій вибір. Можливо, Луцьк не Париж, і все ж, це прекрасне місто, частинка нашої рідної землі, тому треба його любити.
Інтернет-видання “БУГ”
