Аліна Смірнова: “Пономарьов сказав, що всі пісні треба виконувати, тримаючи губи у широкій позиції, такій собі напіввусмішці”
Співи, бальні танці, бокс, КВН – чим тільки не захоплювалася семикласниця Аліна Смірнова.
Від одних хобі довелося відмовитися, інші ж мають усі шанси перетворитися на справу усього життя. Крок за кроком життєрадісна дівчинка долає шлях до професійного вокалу, а свої успіхи – співочі, спортивні і життєві, Аліна присвячує татусеві, який загинув, захищаючи східні кордони Україні. Цей рік був для дівчинки багатим на події. Найсвіжішою і найприємнішою стала поїздка в академії вокалу Олександра Пономарьова. Тож ми побалакали про творчість і співи, найнезабутніші виступи і найважливіші життєві уроки, які отримала Аліна,- пише Слово Правди.
– Співати мріяла змалечку, – пригадує дівчина. – А сім років тому почала займатися у Галини Тюрікової. Спочатку співала з «Полуничками» – молодшою вокальною групою. А згодом ми виросли і перейшли в «Лодомир» – зразкову вокальну студію. Сольно співаю чотири роки, але з «Лодомиром» теж виступаю.
Разом із вокальною групою Аліні кілька разів випадала нагода відвідати Польщу. Пригадує, у Грубешові на День міста, була така спека, що раз по раз бігали мочити волосся у фонтані. А коли виступали на благодійному фестивалі поблизу Кракова, були вражені теплим прийомом: «Спочатку ніхто й не знав, що ми з України. А от коли заспівали – то довго не могли відійти від сцени. Глядачі-поляки обступили нас, розпитували, захоплювалися, брали автографи!». Вдома ж, констатує дівчинка, їхні виступи сприймають прохолодніше.
Талант Аліни знайшов визнання і за океаном – разом зі своєю колежанкою з «Лодомира» Ліною Ткачук дівчинка стала стипендіаткою Союзу українок Америки. Відтак і виступила на молодіжному святі, приуроченому пам’яті митрополита Андрея Шептицього, у Львові яке організовували тутешні «союзянки». Але по-справжньому особливим і незабутнім став для дівчинки інший виступ – на концерті, який вихованці «Лодомиру» та учасники танцювального колективу «Колорит» організували на Рівненському полігоні для військових, котрі прийшли на ротацію.
– Я зустріла чоловіків, які воювали на Сході одночасно з моїм татом, побачила, в яких умовах він жив, скуштувала неймовірно смачної солдатської каші. Коли співала пісню «Світлий ангел», присвячену пам’яті татуся, дуже хвилювалася. Та як побачила, що всі ці суворі чоловіки, яки сиділи і дивилися концерт, стають на ноги і аплодують, емоції переповнили і забриніли слізьми на очах… Мені подарували два величезних букети польових квітів і неповторні враження, – розповідає Аліна.
А ще однією мега-подією цього року стали для юної співачки інтенсивні заняття з найкращими тренерами Академії вокалу Олександра Пономарьова. «Справжні профі займалися з нами індивідуально, показували вправи на дихання, навчали, як правильно подавати звук, передавати емоції, допомагали підібрати рухи», – ділиться Аліна і сміється, що мама виявилася суворішим критиком, ніж «золотий голос країни» Олександр Пономарьов. Той хвалив, казав, що дівчинка має здібності і схоплює на льоту: на гала-концерті зуміла продемонструвати усе, чому її навчили тренери.
– Зараз на заняттях у Галини Тюрікової намагаюся дотримуватися і усіх «зіркових» порад. Наприклад, Пономарьов сказав, що всі пісні треба виконувати, тримаючи губи у широкій позиції, такій собі напіввусмішці. Спробувала так зробити – і вже під кінець пісні відчула, як болять губи. Галина Володимирівна підтвердила – так, це нелегко, бо вокал – взагалі важка праця. Професійний артист, який викладається на всі сто, зі сцени сходить аж мокрий від поту, – каже Аліна.
Своєю викладачкою вокалу вона не нахвалиться. Дівчинка переконана, що саме завдяки настановам Галини Тюрікової їй вдалося розвинути голос, «виспіватися» і стати впевненою вокалісткою.
Співи – хоч і головна, та не єдина пристрасть Аліни. П’ять років вона відходила на бальні танці, на змаганнях займала перші місця. А згодом почала і боксувати. Бокс прийшов у життя дівчинки у важкий період – коли надійшла інформація про те, що її тато пропав безвісти у зоні бойових дій і почалися довгі і безрадісні його пошуки. Увінчалися вони найсумнішим результатом – звісткою про загибель. У той день, коли тіло Сергія Смірнова везли до Володимира, Аліна брала участь в обласних змаганнях з боксу. Сильні і болісні емоції, які вирували в душі дівчинки, додали міцності її ударам. Перемігши всіх суперниць, присвятила перемогу татові. І після того, як її оголосили чемпіонкою, просто втекла з рингу, бо сльози застилали очі…
З боксом же згодом довелося розпрощатися. «Коли була в Данії на відпочинку, який організували волонтери, в один з вечорів пішла з подружкою стрибати на батуті. Спробувала зробити сальто – і той хрускіт, з яким приземлилася на руку, чули, певно, усі! Потім була безсонна, сповнена болю ніч, лікарня і діагноз – подвійний перелом зі зміщенням», – пригадує дівчинка. В Данії, під загальним наркозом, їй зробили операцію. І хоч було страшно – чужа країна, мама далеко, – але й приємно, коли, опритомнівши, побачила на ліжку м’які іграшки, які принесли данці з побажаннями одужання. Після тривалого лікування, ще однієї операції – уже в Україні – і реабілітації рука ще досі поболює. Тому про повернення на ринг Аліна поки й не мріє.
Але попри ці випробовування, які випали на її долю, дівчинка лишається активною, сміхотливою і життєрадісною. Недарма-бо вона – досвідчена «кавеенщиця»: в КВН грає ще з дитсадка! А зараз виступає у шкільній команді “Gold Revers”. І якщо у піснях глядач бачить Аліну ніжну і ліричну, то в КВН вона запалює залу позитивною енергією.
– Мама хоче, щоб я стала стоматологом, але я все-таки мрію пов’язати майбутнє зі співом, – зізнається дівчинка. –Вокал мене багато чому навчив: як заспокоювати хвилювання, виступаючи перед залом, як доносити емоції, як отримувати задоволення від кожного виступу, а не переживати через те, як би то перемогти. А ще я зрозуміла, що найбільший досвід приходить тоді, коли дивишся на роботу інших. Так ти можеш уникнути їхніх помилок і спробувати створити щось особливе, щось своє.
