<

“Коментуючи матч, слід уникати заангажованості”, – футбольний коментатор Роман Тимощук

Цей запис опубліковано більш як рік тому
12:39 | 8.08.2017 / Інтерв'ю /
Перегляди
94
/ коментарі 3

Екс-ведучий “Радіо Нова”, футбольний коментатор каналів “Футбол 1″/”Футбол 2” нововолинець Роман Тимощук розповів про кар’єру та свій шлях у коментаторстві.

– Питання перше: як ти взагалі потрапив у кагорту коментаторів?

– Моя колишня дівчина Катя дізналася про конкурс коментаторів каналу “Футбол” і загітувала мене відправити заявку. Спочатку виграти не вдалося, проте через півтора року в Києві проводився аналогічний конкурс, тому я знову вирішив спробувати себе. І несподівано виграв.

– У конкурсі брали участь більш як триста учасників зі всієї України. Як вдалося досягти такого високого результату?

– Дуже допоміг в цьому досвід роботи на радіо. Виробив дикцію, навчився розтягувати час.

– А на “Радіо Нова” як потрапив?

– Буквально випадково. Пішов влаштовуватися на “БРВ-Україна”, а там хлопці стояли на прохідній і від них краєм вуха почув, що проводиться кастинг на радіоведучого. Вирішив спробувати і в той же день пройшов відбір. Пропрацював там близько 5-ти років.

– Що важче: коментувати матч чи спілкуватися з людьми у розважальній програмі?

– В принципі, і тут, і там є своя специфіка. З людьми важче спілкуватися все-таки, бо слухачі хочуть привітати близьких і їх треба витягнути на розмову, а є люди закриті в собі, неговіркі. Потрібно вміти їх розговорити. При коментуванні матчу прямого контакту з людьми немає, тому з цим дещо простіше.

– Як ти ставишся до жіночого футболу?

– Нормально. Адекватно. Чому б і ні?

– А до жінок-коментаторів? Серед твоїх знайомих є такі?

Серед знайомих немає, але в Європі це поширена практика. В Україні вже є жінки-арбітри. На конкурс коментаторів прийшло декілька заявок від дівчат, їх мабуть на пальцях порахувати можна було. Не знаю просто, як наша публіка буде сприймати коментатора жінку. Коли разом із актором та сценаристом студії “Мамахохотала” Женею Яновичем коментуємо матч на “НЛО TV”, ми завжди щось гонимо, мочимо і людям це подобається. Хоча бувають різні коментарі в інтернеті, типу: “Що вони курять?”.  А от на каналі “Футбол”, коли йде матч, – треба бути серйозним. Можна, звісно, прикольнутися, але в межах розумного, не перегинаючи палку. Вже з цього зрозуміло, що публіка неоднозначно ставиться до коментування, відповідно, не відомо, як буде сприймати жінку в ефірі.

– Тобі подобається працювати з Женею?

– З ним дуже просто працювати, вміє підхопити, продовжити репліку. Під час першого матчу, можливо, ми один одного не знали, тому було складніше, а далі все пішло, як по маслу.

– Пригадую, і на радіо в тебе була практика співпраці з ведучими у прямому ефірі.

– Так, це сталося вже тоді, коли я звільнився. Працювала тоді ведучою Юля Черній і ми з нею домовилися вести ефір разом. Вона подзвонила до шефа, він був не проти. Погодився на добровольчих засадах скласти їй компанію, весь ефір просто гнав собі. Юля казала, що шеф начебто був задоволений.

– Пам’ятаєш свій перший ефір на радіо?

– Це як страшний сон. Люда Азаркевич стоїть наді мною, я просто сиджу перед мікрофоном. Вона тримає кнопки, щоб лишню не натиснув. Я на автоматі все проговорив. Тоді на мене треба було вилити відро одеколону.

– З часом ти звикаєш до будь-якої роботи, зараз все набагато простіше. Навіть коли ти у відпустці, все одно готуєшся до футболу, читаєш новини у Фейсбуці, цікавишся новинами на сайтах клубів.

Навіть якщо ти у відпустці, треба розуміти суть, знати все про футбольні події, які відбуваються під час твоєї відсутності. Футбол змінюється кожен день. З’являються нові правила, от зараз повтори мають вводитися і публіці це цікаво.

Під час ефірів про це можна коротко розказати, щоб людина була в курсі, чому гравець грав у одній команді, а перейшов в іншу. Це не той випадок, коли ти хороший фрезирувальник і роками виготовляєш обладнання. Технологія незмінна, можливо, з часом вона буде більш спрощена. У футболі не так. Є купа клубів, вони змінюють кожен день трансфери, за цим треба стежити. Ти постійно навчаєшся, читаєш книги українською мовою для того, щоб словниковий запас був більшим.

– Які особливості роботи коментатора?

– Треба шукати інформацію не лише на україномовних ресурсах, переглядати іспанську, англійську пресу. Якщо не знаєш мови – користуватися онлайн-перекладачем Google. Те саме при підготовці до матчу. Тепер соцмережа – це як офіційний ресурс будь-якої суттєвої організації. Ти просто заходиш і перечитуєш. За всіма новинами, без сумніву, не вгледиш, але хоча би за основними. Потрібно знати, де шукати інформацію.

– Пригадаєш, яку саме футбольну подію вперше коментував?

– Це було на конкурсі коментаторів, матч “Волинь” – “Металург Запоріжжя”.

– А сам за яку команду вболіваєш?

– За лондонський “Арсенал”.

– Коли коментуєш матч і симпатизуєш одному з суперників більше, як залишитися незаангажованим? Як ти борешся зі своїми емоціями під час матчу?

– Мовчки. Коли грає українська команда в єврокубках – тут без варіантів, бо ми всі вболіваємо за український футбол. А коли грають команди нейтральні для українців, то перетягування штанів на іншу сторону буде відчуватись. Коментуючи матч, слід уникати заангажованості. Хоча бувають такі поєдинки, що коментуй хоч як нейтрально, все одно знайдуться люди, які вважатимуть, що ти топиш команду. У будь-якому випадку, скільки людей – стільки й думок.

– Назви основні проблеми українського футболу.

Навіть остання історія з виходом “Вереса” в Прем’єр-лігу, коли за спортивним принципом мала виходити зовсім інша команда. Якщо порівняти футбол трирічної давнини, коли був “Металіст”, “Дніпро”, з сучасним, то це небо і земля. Зараз “Дніпро” грає в другій лізі, це вже про щось говорить. Металіст так само, команду просто вбили. Проблем, мабуть, більше, як шляхів їх вирішення. До Федерації футболу України треба з такими питаннями звертатися.

– Наскільки допомагає гумор у коментуванні матчів?

– Він повинен бути. Взагалі мене вчили так: коли говориш в ефірі, начитуєш рекламу, коментуєш,  потрібно це робити ніби як з посмішкою, навіть коли тебе людина не бачить. Тоді голос приємніший.

– А серед коментаторів є такі люди, яких ти бачиш своїм взірцем?

Мабуть, першочергово – це Розанов. У нього я навчався. Хоча рівнятися на когось, це означає когось дублювати. Як на мене, кожен має бути зі своїми приколами та фішками. У іншому випадку, якщо рівнятимусь на Вацка, говоритимуть: “О, він копіює Вацка”. І так далі. Копіювання помітне і у висловах, і у поведінці. Немає дублікатів людей, треба бути самим собою.

– Про що не можна говорити під час матчу?

– Не можна використовувати суржик. Для цього слід читати книги. А щодо табу –  ніякого расизму. Я не расист, вважаю, що всі люди рівні, тому для мене це не є проблемою.

– Як любиш відпочивати, є час на відпочинок?

– Звісно, є. Якщо це літо, то можна на природу вирватись. Насправді витягнути мене з хати не так то і просто. Люблю якісь хороші фільми подивитися, комп’ютерні ігри пограти тощо.

– Як ставляться дівчина, рідні до твоєї роботи?

– Дівчина завжди підтримує, намагається підштовхувати мене рухатися далі. Рідні також. Іноді розповідають, що люди в Нововолинську говорять про мою кар’єру. Насправді ніколи зірковою хворобою не хворів і не буду хворіти. У мене нема такого в планах, принаймні.

– Який матч ти хотів би прокоментувати?

Я, мабуть, вже прокоментував цей матч. Мрія здійснилася і сталося це завдяки “НЛО TV”. Мені пощастило за так би мовити нетривалий час коментувати два фінали Ліги Європи та два фінали ліги чемпіонів. Це найкращі матчі, незалежно від того, які команди туди потраплять. І це круто.

– Це мрія Тимощука коментатора, а є мрія просто Романа Тимощука?

– Є дві: найближчим часом купити PlayStation 4, посидіти вдома і пограти. А друга мрія – дуже хочу поїхати в Грузію  Не хочу ні Єгиптів ні Туреччин, ні Іспаній, а саме туди. Бо грузини дуже круті люди, дуже позитивні, веселі. З українцями вони в дуже крутих відносинах. І з грузинами прикольно тролити москалів.

Інтернет-видання “БУГ”




WordPress › Помилка

На сайті виникла критична помилка.

Дізнайтеся більше про усунення неполадок WordPress.