В продовження медичної теми: “У черзі за безкоштовними ліками”
Одразу зазначу – я не є противником госпітального округу у Володимирі – Волинському, але тільки не у тому стані, що зараз. Цей блог ще одне тому підтвердження.
Ні для кого не секрет, що деякі ліки у нашій державі можна отримувати на пільговій основі (50 % вартості) або безкоштовно. По стану здоров’я наша дитина теж має на це право і іноді вдається ним скористатися. Жителів міста обслуговує один аптечний пункт (на першому поверсі лікарні), ліки видають у перші дні місяця, а точніше – перші години.
Цього місяця, у зв’язку з державним регулюванням цін на медикаменти, видачу перенесли на 4 лютого.
Аптека починає працювати о 8-й ранку. Оленка прийшла о 8.40, і як виявилося, зайняла 38 місце у черзі. Люди в основному старшого та пенсійного віку, добре що було кілька лавок біля кабінету УЗД. Хто прийшов раніше, змогли присісти – це чоловік десь 12, решта стояли на коридорі та підпирали стіни.
Розговорилися. Чоловік, який вийшов з дому о 7-й ранку, ліки отримав в 9.50. Туалету нема, вірніше він є, але без “розпізнавальних знаків” і закритий на ключ – певне для “докторів”.
За дружиною до черги підійшло ще чоловік з 25. Серед них бабця на двох палицях, інша з однією, але попросила зважити на поважний вік, скоро 90, і пустити без черги.
А ще була мама з сином – їй 86 років, малесенька, як дитина років восьми, водночас стійка чи то струнка як цвях. Причина стійкості – син, років за 50, з явною розумовою відсталістю і проявами аутизму. Вона всім твердила, що не може стояти у черзі, воно й зрозуміло, – але її не пропустили.
Оленка тихесенько забрала її рецепт. До вікна фармацевта підійшла в 11.30, але таблеток не взяла, які необхідні для нашої Каті – закінчилися, зате взяла тій жінці з сином.
Грошей, виділених лікарнею на пільгові ліки, вистачило ще для однієї людини, яка стояла після дружини. Тобто, ті 25, що стояли на коридорі дурно чекали 3 години і розійшлися до дому, проклинаючи державу, політиків, лікарню і все що можна…
І так для цих всіх людей починається кожен місяць…
Тепер ряд запитань:
- Чому видається більше пільгових рецептів на ліки ніж лікарня може оплатити?
- Чому відсутня комунікація між аптечним пунктом і лікарями, що виписують рецепти, і як результат – виписаних ліків тут просто нема?
- Для чого заставляти людей “гнатися за чергою”? Не відомо як добиратися і не відомо чи встигнеш отримати ліки?
- Встигають реально ті, хто прийшов в досвіта. Навіщо дарувати марну надію?
- Навіщо отаким чином організовувати допомогу, чи просто все ж таки нема кому навести лад – все ж для людей, чи не так?
- Чому не можна забезпечити прийнятні умови – відкрити туалет, чи доставити кілька лавок? Чи взагалі…
Можливо краще для людей видавати ліки, згідно рецептів і потреб, а вже потім виділяти кошти на це, фармацефту чи апечному пункту? Але це просто бізнес…
Реформатори Госпітальних округів, візьміть це до уваги.