Як нововолинці до Львова на футбол їздили

В переддень Великодніх свят місто Лева приймало чи не найголовніший матч сезону для українського футболу. Шахтар-Севілья, півфінал другого за важливістю Єврокубку. Ситуація в країні склалась така, що Шахтар був змушений покинути рідне місто. Проте любов до футболу у Львові перекреслює фактор “нейтрального поля”.

Місто зустрічає прекрасною погодою, цвітуть яблуні, абрикоси, а подекуди і сакури. Приготування до Великодня йдуть повним ходом.

Але ми нетерпляче чекаємо вечора, коли розпочнеться футбольне дійство. Згаюємо час в затишних кав’ярнях, куштуємо смачне львівське пиво та робимо безкінечні селфі. В центрі постійно трапляється футбольна атрибутика, зрозуміло, однодумців багато. Час проходить дуже швидко, тому ми заскакуєм в комфортний автобус, який потрапляючи в численні затори (всі ж хочуть встигнути), довозить нас майже до стадіону. Всі перехрестя вправно регулюються Патрульною поліцією, одразу видно досвід приходить з часом.

Швидко знаходимо свій вхід, невелика черга і за 10 хвилин до стартового свистка ми на своїх місцях. Лунає гімн і суддя розпочинає гру. З перших хвилин емоції на полі і на трибунах починають зашкалювати. Проблему собі Шахтар створив вже на шостій хвилині, пропустивши необов’язковий гол. Але зібравшись, вже до кінця тайму вдалось не тільки зрівняти, а й вийти вперед. Тайм другий поле покидає одна з головних зірок сьогоднішнього вечора Євген Коноплянка, не сама вдала гра. Знову забагато помилок у виконанні гірників, що врешті решт вилилось у прогнозований гол. Матч завершився, рахунок 2:2. Шанси залишаються, через тиждень гра відповідь в Іспанії.

Змучені, але сповнені емоцій ми покидаєм арену. Треба поспішати, адже додому ще дуже далеко.