ІНФОРМАЦІЙНИЙ САЙТ ЗАХІДНОЇ ВОЛИНІ!
Вівторок, 25 квітня 2017, 14:07

Система навчання в Україні спрямована на підготовку висококваліфіковаих спеціалістів чи… на прихований геноцид нації?

Бути успішним студентом в чужому місті без матеріальної підтримки батьків досить таки складно.

Станом на 2016-й рік прожитковий мінімум для громадян України становить 1330 гривень. Студенти ВНЗ ІІ-ІV рівня акредитації отримують стипендію у розмірі близько 800-900 гривень.

Для того, щоб отримувати стипендію, потрібно бути відмінником. Згідно нового законопроекту №5130 з 2017-го року стипендію підвищать до розміру прожиткового мінімуму, але їх надаватимуть лише студентам-відмінникам. Тобто, якщо раніше сесію могли закрити, перекривши “четвірку” відмінною оцінкою, то після ухвалення законопроекту це стане неможливим.

Відповідно, для досягнення такої мети потрібно виділяти на навчання дуже багато часу, адже у лекціях, які викладають студентам доценти, професори і кандидати наук, багато нового матеріалу і самостійного опрацювання.

Ніколи не цікавились, скільки часу ваші друзі чи знайомі виділяють на день на підготовку домашнього завдання лише на одну дисципліну? А на всі предмети?

Думаю, що кожен, хто отримує максимальні бали в університетах кожного дня приходить додому і без вільного часу вчить усі непотрібні дати і дані, як проклятий, мінімум до опівночі.

Але постає питання: як вижити на 800-900 гривень цілий місяць? Виникає необхідність у підробітку, адже розмір стипендії – не та сума, за яку можна дозволити собі лишній раз посмакувати кавою із автомату. При тому всьому, віднімаємо суму сплати оренди за житло у чужому місті і щоденний проїзд у громадському транспорті.

Дуже пощастить, якщо роботодавець увійде в положення студента і дозволить працювати після пар. Зазвичай, кінець робочого дня у державних установах припадає на 18.00. Але не варто забувати, що є професії, де робочий графік залежить від ситуації. У журналіста, наприклад, ненормований робочий день. А влаштуватись за спеціальністю, яку опановує студент у ВНЗ, не так то і легко корінним жителям міста, не кажучи уже про приїзджих…

Врахуємо, що людям ще й потрібно поїсти і банально прийняти душ. Таким чином, на опрацювання навчального матеріалу залишається час приблизно із 20.00-22.00 до… тих пір, поки не заснете за навчальними посібниками. Часто студенти не встигають опрацювати за ніч кількість заданого на самостійне опрацювання матеріалу. І зранку знову на пари.

Питання: якою буде підготовка спеціаліста-фахівця при умовах недосконалої, застарілої, совкової системи освіти та фізично важкого робочого графіку дня для середньостатистичної людини віком від 18 до 25 років? І як довго витримає виснажений організм людини без захворювань і здорового сну і відпочинку? Як правило, внаслідок такого людина перебуває на межі морального та фізичного зриву, у неї послаблюється імунітет, погіршується увага, пам’ять, з’являються ознаки хронічного недосипу та втоми.

Як виснажена “під нуль” людина має будувати нову, некорумповану (в таких-то умовах) країну? Як така людина має прагнути до саморозвитку, а в результаті, до покращення якості надавання послуг в тій чи іншій галузі, якщо її основна мета – відпочити? Таким людям стає байдуже на себе, байдуже на здоров’я, на оточуючих, і головне – отримати ту нещасну стипендію, аби просто мати за що купити хліба, а потім – на роботу, аби ще й одяг якийсь придбати і заплатити за комунальні послуги.

Таким людям недоцільно розбудовувати країну, в умовах системи освіти якої, повільно, але впевнено, студент іде до втрати загальнонаціональної свідомості.

Таких людей не цікавить політика, не цікавить розвиток культури, вона не має часу на нормальний сон, не кажучи уже про якусь художню літературу, до прикладу.

Такі люди постійно знаходяться у стані стресу. Такі люди потерпають від хвороб, які породжує стрес.

Такі люди виховані прихованим геноцидом нації. На них навалюється безліч непотрібної їм інформації, аби навчальний план ВНЗ і затверджена навчальна програма були виконані.

Геноцид нації і полягає у винищенні людини як морально, так і фізично. Націю таким способом перетворюють у рабів. А єдина форма супротиву, доступна рабові – спеціально погано виконувати свою роботу. Ось чому у нас немає якісного обслуговування у медицині чи навчанні.

Нас винищують виснаженістю свідомості, хронічною втомою від “виживання” в Україні.

І так буде доти, поки остання крапля найменшого прояву байдужості до всієї ситуації в Україні не згорить у вогні ненависті до влади. Коли у думках мільйонів не з’явиться здорова ненависть і спротив до своєї поведінки: поведінки раба.

І цей вогонь має бути дійсно вічним.

5 коментарі
  1. реалии жизни

    2+
  2. Світлана // 30.10.2016 at 11:23 // Відповіcти

    Дякую за сміливий виклад думок. я усе це відчуваю у свої 40 років, будучи студенткою вдруге. ви – мисляча молода людина. респект. але як нам не втратити себе? Вам важче, ви молодша….

    6+
  3. згідна з думкою автора. Але проблема починається набагато раніше…ще у дошкільних закладах та школах. Нещодавно по СТБ транслювали цікаву серію сюжетів про фінську освіту. Зробила для себе чергові висновки про українську: наші методи “виховання” та “навчання” не спрямовані на те, щоб виховувати лідерів, а, навпаки, – “зручних людей”…так і живемо

    1+
  4. Ну, не зовсім згодна з цією статтею. Наприклад, у вас на тиждень максимум 17 пар, з них 2 пари фізкультури, 10 дисциплін, спецкурс не рахую, максимум 5 пар тільки один раз на тиждень, а так 2,3 і 4. Якщо проводить паралелі із “совком”, то у нас були пари у 2 уроки по 45 хвилин і ми закінчували 4-у пару у 15-20… Кількість лекцій зараз удвічі зменшена по предметах, практичних зменшили у землевпорідників у 2,2 рази порівняно із 2004 роком, а програма та ж, то дякуйте Міністерству, перш за все, які оптимізують і складають програми, плани, скорочують часи і говорять про самостійне опрацювання матеріалу. У мене є знайомі, що вчилися у Германії, Швеції, то там перевірка знань набагато жорсткіша, ніякого плагіату. Те, що ти робиш й одночасно вчишься там нікого не хвилює, ти повинен знати свій предмет, дисципліну. Іноді як в англійській мові, якщо ти не завчишь статтю закону чи деякий термін,ти не фахівець, а в деяких спеціальностей потрібно, щоб не заучивали, а хоч розуміли про що йдеться і як застосувати отримані знання, розв”язати потрібні завдання. Коли ми вчилися, а я так у ХНАУ, в Рогані, у нас не було можливості підробляти взагалі, заробляли на стипендію, жили у гуртожитках, раз на місяць їздили до дому – маю на увазі тих, хто був далі ніж за 4 години від університету. І ніхто не нив, хто не справлявся – уходили чи були відраховані. У нас не було грошей вдітися, тільки на необхідне, була криза в країні. Але тепер студенту потрібно мати комп, моб. телефон, флешки, а дехто робить тату, хто пірсінг, хто вії приклеює або нігті, і гроші на це йдуть зі стипендії, з грошей батьків. А потім деякі кажуть батькам, що дайте на сесію, хитрять, іноді потім вже викривається з часом. У мене багато однокурсників, що працюють за спеціальністю, науковці, фермери, бізнесмени, так і дипломники зараз поважні люди і дзвонять на свята. Вас немає на парах, то викладач вам дає можливість здати матеріал, чи не так??

    2+
  5. Скоріш не так.
    Рівень освіти залежить від:
    Наукової школи
    Таланту до предмету
    Старань

    Наукову школу вбили мізерним фінансуванням науки ( і корупцією)
    Талант то така справа яку важко пропити і важко виявити – і середня школа тим клопотом не переймається, як і вища яка не шукає студентів ( а бере з того що прийшло) як то у характерному вислові про деревообробні вузи « беремо дубів – випускаємо липу» А оскільки часто беруть не з того що знає а з того що може заплатити і платити.

    В статті розкрито лише старання( які фізіологічно безтолкові, а практично не можливі).

    1+

Додати коментар


*

© 2017 Інтернет-видання "БУГ"