<

Незнання історії не звільняє від відповідальності

Цей запис опубліковано більш як рік тому
15:19 | 20.04.2015 / Блоги /
Перегляди
39
/ коментарі 2
IMG_1427

В чистий четвер 09.04.2015 року, в присутності багатьох мешканців міста і родичів загиблих в зоні АТО у Нововолинську було відкрито і освячено отцем Стефаном Фульмесом стелу-пам’ятник 10-ти нововолинцям загиблим в зоні: Сергію Байдовському, Роману Бірюкову, Сергію Бугайчуку, Андрію Дрьоміну, Андрію Задорожньому, Ігорю Кантору, Андрію Комаристому, Павлу Попову, Володимиру Пушкаруку, Олександру Свінчуку. Дай Бог, щоб їх не було більше. Освячено було оперативно, дякуючи громадськості і владі. І коли душі загиблих будуть пролітати над містом, вони будуть просвітленими – не забувають їх у рідному місті.

16 вересня 1990 р. в присутності багатьох мешканців міста і гостей було освячено на цьому ж місті пам’ятний знак-камінь з художньо вирізьбленим силуетом Т Г. Шевченка з надписсю: « Тут буде споруджено пам’ятник Т. Г. Шевченку». Не можна не згадати, що організатори дійства – рухівці – не змогли знайти для цієї події священика ні в Нововолинську, ні в його околицях – часи були радянські. Тому запросили священика із Червонограда, який освятив пам’ятний знак і синьо-жовтий прапор (той самий, що стоїть нині за стелою), а через півгодини інший синьо-жовтий прапор був освячений і піднятий над міською радою.

Пам’ятник Т. Г. Шевченку постав на площі у 1995 р. А до 1995 р. двічі на рік, на день народження поета і в день перепоховання біля пам’ятного знаку збиралися шанувальники творчості поета. Представлена для статті фотографія такого зібрання за 1992 р. Після 1995 р. пам’ятний знак таємничо зник. Представники міської влади пожимають плечима – не знаємо куди дівся. Напам’ять приходить 1990 р., коли представники комуністичної влади у місті намагалися в спішному порядку поставити на центральній площі поставити пам’ятник першобудівникам міста. Задум був єзуїтський – на одній площі не буде місця 2-м пам’ятникам. Завдяки рухівцям (прізвищ не називаємо) площа була залишена під пам’ятник Т. Г. Шевченку.

На пам’ять приходить випадок з пам’ятником Сталіну, який стояв у скверику за нинішнім «Волинь-паком». Це було під час масового зняття пам’ятників Сталіну у 1961 р., коли його винесли з Мавзолею. Його закопали на лузі – тепер це міське озеро. Пам’ятник був гіпсовий. Тепер у наші голови приходить думка, що комусь пам’ятний знак мозолив очі і його десь закопали.

Не можна не згадати як з приміщення ветеранської організації «Злагода» (приміщення знаходиться над міським музеєм) «вижили» експозицію «Україна від Бандери до Чорновола», яка була створена у 2009 р. до 20-річчя Руху. Особливо, декому не подобався плакат «Порізане Політбюро», подарований експозиції Волинським дисидентом Миколою Коцем. Подія пошкодження портретів відбулася у Володимирі-Волинському у 1954 р., коли Радянський Союз помпезно відзначав «300-річчя возз’єднання України з Росією». Нововолинськ був тоді ще селищем Нововолинським. КДБ «вичислив» юнаків і їх посадили.

До 1995 р. біля сотні нововолинців і мешканців прилеглих сіл, які у «шевченкові дні» приходили до пам’ятного знаку – каменю, відійшли у Вічність. І коли їхні душі пролітають над Майданом Незалежності, на якому давно немає символу українськості, того символу, який вони пам’ятають, вони задають нам питання:

КУДИ ВИ, НАЩАДКИ, ПОДІЛИ ПАМ’ЯТИНЙ ЗНАК КАМІНЬ?

Нам авторам цього листа нема чого відповісти.

Ми звертаємося до всіх мешканців міста – якщо щось комусь відомо про це, просимо дзвонити по телефонам: 067-405-58-95; 097-025-77-31; 098-336-66-97.

НИНІ СУЩІ ПЕРШОРУХІВЦІ І ПРИХИЛЬНИКИ РУХУ:

Баглик В. О., Базалицький М. Г., Бик Л. Я., Бєліков Я. І., Бідзюра А. М., Власюк М. І., Бусловський Борис, Гольчук О. М., Давидюк Анатолій, Дівнич Б. С., Доманський В. А., Живчук В. О., Ільницький О. Д., Каліщук О. П., Ковальчук В. П., Колбун З. П., Кондратьєв Юрій, Крищук І. В., Кутасевич І. Л., Лойко Р. Г., Ликова Г. А., Лукащук М. В., Наконечний Степан, Олійник Р. П., Павлишин Григорій, Паславська М. М., Пона І. Ф., Присяжний П. В., Рябченюк М. М., Семеннюк І. І., Семикін В. В., Сорока М. Ф., Софронюк І. О., Ужвій Григорій, Ужвій Микола, Ус Г. С., Храпчун Микола, Чайковський В. М., Чалий О. Ф., Яремчук Я. І.




коментарів: 2
  1. Дякую, Зосиме Потаповичу! Ваші матеріали – це щось!!! Сил Вам!

    А по суті – важливе питання підняли. Бажаю, щоб Вас почули. А таки почують. От лише чи наважаться сказати правду?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *