Без єдності – нікуди!

Як і під час виборів, і перед тим, знову перекрили дорогу шахтарі.

Чимало людей незадоволено бурчать. Ще б пак – їм треба кудись їхати, а тут шукай, як оминути бунтарів.

Разом з тим – є і прихильники. Правильно, потрібно відстоювати свої інтереси, відвойовувати зароблене. Тим більше – зароблене важкою працею. І небезпечною. За вугілля розплачуються найдорожчим – здоров′ям.

Шановні, де ваша солідарність? Хіба не цього – єдності – нас навчив Майдан? Хіба не спільними силами ми зламали стару систему?

Прокидайся, Нововолинську! Вони йдуть боротись за НАШЕ майбутнє. І якщо не почує їх влада тут – шукатимуть правду в столиці.

Я по натурі своїй оптиміст і щиро сподіваюсь, що в державі таки знайдуться кошти на вугульновидобувну галузь. Що Нововолинськ й надалі буде в першу чергу шахтарським. Боляче, коли про нас говорять як про місто наркоманів та СНІДу.

Погодьтесь, який сенс везти чорне золото з ПАР чи Австралії, якщо його дарує щедра волинська земля?! А покладів – ще багато. Буде вельми несправедливо, якщо закриють шахти.

Як переказують самі горняки, на вже знищених і давно вбитих копальнях – 2,3,4,5,6,7,8 – ресурсів чимало. Про це згадувала й жіночка, що виступала на мітингу в вівторок, 23 грудня. Зокрема, про пласт у два з половиною метри на шахті 1. І, знаєте, я їм вірю.

Я, молодий 20літній уродженець Нововолинська, закликаю вас усіх, мої односельці, підтримати мітинг арів. Спільними зусиллями вбережемо місто утворюючу галузь.

Це – їхній фронт. Вони так само воюють за майбутнє України, не далеко, відновлюючи територіальну цілісність країни, рятуючи її від загарбника. Воюють за робочі місця не лише для себе ,а й для інших.

Шахтарі не дають вбити місто. Твоє. Моє. Наше.

Сприймайте мене за мрійника та романтика, що не набавився у революції. Та запитайте в самих себе, чи любите Нововолинськ, чи можете підтримати символ його – шахтарів. І – дійте.

Я – з ними! Я – за правду! І за майбутнє.