Подробиці конфлікту із стріляниною у Шацькому районі або чи можливе волинське Мукачево

Озброєні до зубів молодики в балаклавах та бездіяльна міліція проти беззбройних людей. Саме так виглядало протистояння, яке сталося 19 липня в Шацькому районі біля села Ростань.

Відтепер в Україні з’явилося ще одне місце, де можливе повторення подій в Мукачевому, – пише Волинське Агентство Розслідувань.

Небагато людей знають, що й на болотистій півночі Волині в Шацькому районі є цінний продукт, в боротьбі за який не гребують жодними засобами – побиття, шантаж, стрілянина, рейдерське захоплення. Цей продукт – лохина, а підприємство, яке його вирощує, ПП “Флора”. У 2013 році воно було одним з найбільших в Європі по вирощуванню цієї ягоди.

Як писав на сторінках ВолиньPost журналіст Сергій Шаповал, приватне підприємство “Флора” стартувало з 13 гектарів бідних поліських ґрунтів під самим білоруським кордоном у 2004 році та успішно працювало до літа 2013-го, коли розгорнулося на 125 гектарах. Однак, як відомо, в часи Януковича “віджимання” підприємств було звичною практикою для бандитів, які відчували себе все вільніше на фоні зростання беззаконня в державі.

Тож 2013-го на “Флору” приїхав на “Хамері” з автоматом і охороною посланець з столиці В’ячеслав Поляков. Він оголосив себе директором підприємства та силоміць вигнав чинного директора. 

Для того, щоб ви уявили, що це за людина, ось неповний перелік «звитяг» Полякова:

5.11.2008 року Поляков зі спільниками, застосовуючи вогнепальну зброю, викрали громадянина Висоцького, утримували тиждень в підвалі та, застосовуючи тортури, вибили з нього 300 000 доларів.
Через рік Поляков зі спільниками викрали громадянина Балаша, від якого вимагали переписати квартиру на злочинців.
4.07.2007 Поляков зі спільниками викрали громадянина Замонського.
Під час обшуку у Полякова працівниками міліції було вилучено солідний арсенал нелегальної зброї. Це мисливський карабін «Сайга», снайперська гвинтівка СВД та два гумостріла ПМР. Також «на балансі» у Полякова були сотні набоїв до цієї зброї.

Рейдерське захоплення “Флори” він здійснив за вказівками двох осіб з непростим минулим:

Ігор Діденко – одіозний український чиновник, якого у 2001 році затримувала німецька поліція за підозрою в розкраданні грошей «остарбайтерів». У 2004 році Діденко за вироком німецького суду отримав 4 роки та три місяці ув’язнення за участь в махінаціях нардепа Віктора Жердицького, але згодом суд його виправдав. У 2011-му Печерський суд Києва визнав винним Ігоря Діденка у скоєні службового злочину (справа про розкрадання майна НАК «Нафтогаз України») і обрав йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на три роки. Суд дійшов висновку, що зібрано достатньо доказів, які повністю доводять провину Діденка. А ще Діденко, будучи заступником голови «Нафтогаз України», підписав кабальні для України тарифи на російський газ по 500 доларів, за які потім судили Юлію Тимошенко. З незрозумілих причини сьогодні він у владі, сів у крісло заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України.

Цікаво, що Поляков та Діденко познайомилися в тюремній камері. Тоді Поляков вчергове загримів за грати через кримінальні злочини, але й тут він зумів завести корисне знайомство, яке зробило його директором “Флори”.

Сергій Бондарчук – 2005-2010 – генеральний директор Державної компанії з імпорту та експорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт». Чиновник був фігурантом декількох корупційних скандалів, але зумів уникнути покарання. Волиняни запам’ятали Бондарчука, як одного з перших нардепів-тушок: після перемоги на виборах 2002 року від «Нашої України» по «горохівському» мажоритарному округу «любий друг» Ющенка дуже швидко опинився у провладному таборі кучмістів. Сьогодні його розшукує Інтерпол за афери, які він прокручував на посаді керівника “Укрспецекспорту”.

Але повернемося до історії “Флори”. Після рейдерського захоплення почалися судові засідання.

Вони супроводжувалися дивними інцидентами, які затягували розгляд справи: то міліцію повідомляли про гранату в залі; то комусь з представників рейдерів ставало погано і викликали швидку; то п’ять разів намагалиться відкликати суддів; то в зал засідання заходять нібито військові, які порушують порядок.

Зрештою, цей цирк не міг тривати вічно і суд завершився постановою: повернути майно власнику, яким на той час стало ТзОВ “НВК “Органіка”.

Директор підприємства Роман Мошкевич, як власник майна, звернувся до шацьких чиновників, щоб підписати угоду про оренду земельної ділянки під майном. Він діяв згідно 120 статті Земельного кодексу України, в якій йдеться: в разі, якщо майном розташованим на орендованій ділянці заволоділа інша юридична особа, чиновники мають автоматично укласти договір оренди з нею.

За словами Мошкевича, виявилося, що керівник місцевого земельного управління Віталій Голядинець на підставі підробних документів і за підтримки керівника волинських земельників Василя Василенка та начальника районної реєстраційної службиВіктора Цвида продовжили договір оренди Полякову, а не підписали його з новим власником майна.

Треба додати, що “Флора” не володіла майном, яке розташоване на її території понад два роки і очевидно, що місцеві чиновники мали знати про це, а Поляков фактично грабував власників майна. Тому виникає запитання: чому вони не розірвали договір оренди землі з “Флорою” та уклали з новим власником майна? Адже закон їх до цього зобов’язував.

Та й виходить, що Поляков і його команда два роки неправомірно користувалися майном, але ні міліція, ні прокуратура на це не звернули уваги.

19 липня власники майна у супроводі охорони вирушили в Шацький район. Охорону взяли не даремно. Чому? Прочитаєте нижче.

Дорога до села Ростань, біля якого й розташована “Флора”, лежить через село Піща. І тут почалися перші сюрпризи.

Колону зустріли міліціонери та прикордонники. Як виявилося, для обшуку транспортних засобів та їхніх пасажирів на предмет присутності зброї. Мовляв, вони їхали до підприємства, де міг статися конфлікт. Після майже годинного обшуку прикордонники нічого не знайшли. Що й не дивно, бо приїжджі зброї з собою не брали.

Однак вже тут виявився цікавий момент. Разом з правоохоронцями в Піщі був “директор” Поляков та керівник “охоронців” “Флори” з кількома своїми підлеглими, які носили червоні пов’язки на правій руці.

Зверніть увагу! Наприкінці першого відео керівник “охоронців” каже своїм: “Атбой. Пусть там занімают абарону”. Тобто Поляков і Ко вже знали, що до них їдуть гості. Чи то вони по всьому райони варту поставили, чи то їм помогли державні службовці?

Сюрприз номер два чекав після обшуку. Начальник Шацького районного відділу УМВС України у Волинській області полковник міліції Анатолій Оксентюк заявив, що на “Флорі” повідомили про розстріл техніки підприємства, яке нібито здійснили представники приїжджі з Луцька. Хоча ті виїхали з обласного центру приблизно о 6:00 і фізично не могли б встигнути до Ростані, та ще й розстріляти авто.

На місці “розстрілу” на учасників поїздки чекав сюрприз номер три. Розстріляний транспорт ніби навмисне перегородив дорогу таким чином, що колона далі рухатися не могла. На місці працювали міліціонери, а поруч стояв вже згаданий Поляков і кілька “охоронців” “Флори”. Він заявив, що підозрює в розстрілі машин людей, які приїхали з Мошкевичем.

Після нетривалої розмови з міліціонерами учасники поїздки рушили до підприємства пішки. Але на “Флору” так і не потрапили. Далі дорогу їм перегородила група “охоронців” з червоними пов’язками і на чолі все з тим ж Поляковим. Власне тут і сталися найцікавіші події. І це було сюрпризом номер чотири.

Але перш ніж продовжити розповідь зауважу, що “охоронці” перекрили дорогу державного значення і не дали пройти по ній далі, хоча до “Флори” залишалося йти понад кілометр. Це саме по собі є порушенням чинних законів і було більше схоже на те, як зграя бандитів перепиняє мандрівників для грабунку. Водночас міліція попри скарги не зробила нічого, щоб розблокувати дорогу. Навпаки працівники міліції фактично теж її перекрили.

Також молодики з червоними пов’язками не соромилися демонструвати зброю: помпові рушниці, пістолети та автомати. Додатково вони були озброєнні металевими палицями з наклеєною на місці для тримання ізолентою. Крім того, вони закрили обличчя масками та балаклавами.

А Поляков вийшов наперед і заявив: “Я директор підприємства і забороняю вам пройти”. Жодних доводів з боку прибулих він не слухав. Навіть про те, що вони перекрили дорогу, яка не є власністю “Флори”. Міліція поводилася подібно, на доводи реагували слабо і закликали повертатися назад або скаржитися в суд.

Тоді власники майна спробували обійти перепону лісом, однак одночасно в їхній бік побігли хлопці з червоними пов’язками, а Поляков кричав “Стрєляйтє! Стрєляйтє в зєльонку!”.

Міліція фактично знову ніяк не реагувала. Хоча на їхніх очах справа ледь не дійшла до поранень чи вбивства.

УВАГА! НА ВІДЕО – НЕЦЕНЗУРНА ЛЕКСИКА!

Зрештою, “фланговий прорив” не вдався і ситуація стала патовою. Дві групи чоловіків розділив кордон міліції, який, до слова, чомусь став спиною до озброєних молодиків, а не до беззбройних людей. І якби дійшло до сутички, то міліціонери могли б отримати не одну кулю. Чим викликана така необережність правоохоронців? Нехлюйством чи може вони знали щось таке, чого не знали інші?

Після першої стрілянини ситуація декілька разів розпалювалася. Одного разу навіть дійшло до пострілів.

Зверніть увагу на третьому відео з 00:35 хлопець з трубою, який підстрибує, готуючись до бою. Його чекало розчарування

Зрештою, ситуація так і не змінилася навіть, коли директор «НПП «Органіка» Мошкевич показали документи з Бюро технічної інвентиразції на кожен нерухомий об’єкт. Крім того власність підтверджена виписками з Державного реєстру України.

Попри демонстрацію власниками майна всіх документів команда Полякова не відійшла, а сам “директор” робив різні заяви, часом абсурдні, для того, щоб затягнути процес.

До слова, побували на місці події керівники волинської міліції – головний слідчий Анатолій Петрушин і начальник кримінальної поліції Олександр Балицький. За словами учасників конфлікту, бачили неподалік і авто прокурора Волині Дмитра Чепіжака.

Однак скарги Мошкевича та документи, які він показував, не подіяли на них. Навпаки. Склалося враження ніби правоохоронці були на боці Полякова, бо робили все можливе, аби переконати Мошкевича: ідіть в суд і скаржтеся на “охоронців” “Флори”. Чому міліціонери не могли забезпечити прохід дорогою, вони не пояснили.

Єдине чого вдалося добитися від міліції – це перевірка документів на зброю у команди Полякова.

Ближче до вечора власники майна поїхали з Шацького району. Але від запланованого не збираються відступатися. Тому в області виникла конфліктна ситуація, яка щораз переходить у все активнішу фазу і загрожує перерости у протистояння з використанням зброї.

Чи буде на це реагувати влада, яка має забезпечити спокій в області? Чи її влаштовує повторення Мукачевого?

Анатолій КОТЛЮК