На Волині потрібно активізувати допомогу військовим, – волонтер
Мабуть, немає такої людини в Україні, яка б зараз не обговорювала тему війни на сході. І одним з найактуальніших питань громадян є те, як можна допомогти воїнам, що захищають Батьківщину, чого ті найбільше потребують, і хто взагалі цим займається. Кореспондент інтернет-видання «БУГ» поспілкувався з Борисом Бабійчуком, волонтером Нововолинського центру допомоги військовим.
Борис розповів про себе: «Я підприємець. Стояв на Майдані, потім повернувся у Нововолинськ, зайнявся роботою. Із часом я помітив, що місто починає потихеньку затихати, тоді я вирішив зробити корисну справу – трохи активізувати місто».
– Після яких подій у Вас з’явилася ідея створити центр допомоги військовим?
– Маленька передісторія: у Нововолинську спершу збирали гроші на бронежилети на Нововолинському інформаційному порталі. Після закупівлі – припинили. Складалося враження, що немає ніякої війни. А згодом я поспілкувався з волонтерами з Луцька і Рівного, і хлопці з передової їм жалілися, що до них не доходить допомога. Дізнався, що в зону АТО їздили наші, володимирські волонтери, але вони возили в основному харчі – передачі від родичів. У бійців же була нагальна потреба в екіпіруванні, яке є достатньо дорогим. Тому я звернувся до всіх волонтерів із закликом об’єднатися і спільно допомагати.
– З якими труднощами Ви стикнулися на початку роботи центру?
– Першим постало питання, як підняти суспільство на допомогу солдатам. Ми почали виставляти палатки, ставити скриньки в церквах. Спочатку люди не довіряли, кажучи, що вже перераховували 5 гривень на армію. І не ясно, куди ті гроші пішли, тому ми робимо акцент на онлайн–звітності, щоб люди знали, як працюють їх гроші.
– Як давно працює центр?
– Центр працює близько двох місяців. Але майже цілий місяць у нас пішов на напрацювання бази партнерів і торгових мереж. Так, наприклад, берци на базарі коштують 350-400 гривень, ми купуємо їх за 250-300 гривень, форма коштує в середньому 450 гривень, ми купуємо за 300 гривень. Деякі речі через партнерів нам вдається купувати вдвічі дешевше, ніж в торгових точках.
– Ваш центр надає лише матеріальну допомогу, чи передбачена і психологічна підтримка?
– Ми звернулися у міську раду, щоб надали психолога для центру. Але з’ясувалося, що для подібних ситуацій у місті є лише один психолог, який в основному працює з підлітками. У нас же найгостріше стояло питання психологічної підтримки матерів. Їм було найважче. Можна сказати, вони воювали разом зі своїми синами. До нас звернувся пан Михайло – афганець, психолог, який погодився надавати психологічну підтримку. Зараз він ефективно працює. У нас є спеціальний кабінет, люди телефонують, приходять, і отримують допомогу.
– Скільки коштів вдалося зібрати?
– На сьогодні ми зібрали приблизно 230 тисяч гривень. Найбільше коштів приносить скринька біля приміщення центру. Також звертаємося до підприємців. На жаль, міська влада зробила окремий фонд допомоги військовим, де сім’ї отримують 1000 гривень, і часто, коли ми звертаємось до підприємців, ті відповідають, що вже платили. Тобто ми без серйозних фінансових впливів. Але є й небайдужі підприємці, які звернулися безпосередньо до нас і пожертвували суми 10000 гривень, 8000, 5000, але це, скоріше, винятки.
– Чи надаєте ви допомогу сім’ям, члени яких загинули в АТО?
– На сьогодні ми допомогли кільком родинам, з якими мали контакт ще тоді, коли були живими їх діти. Після того, як бійці загинули, з’явилася ініціатива поставити скриньки в церквах під час поховання, а зібрані кошти віддати сім’ям. На жаль, у нас невеликі суми, і тому ми намагалися допомогти живим. До допомоги сім’ям поранених і загиблих ми стараємося залучити депутатів, щоб вони посприяли у наданні юридичної допомоги. Бо державою передбачені компенсації за поранення чи смерть. Кошти, які збираються в скриньку – це лише крапля в морі.
Василина БОРУЦЬКА
