ІНФОРМАЦІЙНИЙ САЙТ ЗАХІДНОЇ ВОЛИНІ!
Неділя, 20 серпня 2017, 09:24

Давні традиції Різдвяних гадань

1+


Починаючи з різдвяної ночі і до Водохреща дівчата ворожили на судженого. З давніх-давен вважалося, що в ці дні людина могла наблизитись до таємниць, які приготувала їй примхлива доля.

І хоча в наш час до них ставляться як до свого роду веселої традиційної розваги, але свідомо чи несвідомо кожен з нас прагне хоч одним оком зазирнути в майбутнє, – пишуть на сайті Стародавній Володимир.

Способів таких ворожінь було дуже багато. Існували певні правила, які потрібно було конче виконувати аби ворожіння вдалося. Перед тим, як розпочинати ворожіння необхідно було зняти з себе натільний хрестик та розв’язати пояс. Розв’язати вузли на одязі, і якщо є коса, обов’язково її розплести. Лише за цих нехитрих умов можна отримати певні «знаки» від долі та підняти завісу часу. Знаками при цьому можуть бути як випадкові звуки, сновидіння, поведінка тварини, слово перехожого, кількість чи якість предметів.

Дівчата „крали” дрова заносили їх до хати і рахували: парна кількість – чекай у цьому році сватів. Непарна – доведеться сподіватися на щастя в наступному році. Обнімали кілька штахетин у тині і теж рахували: пара – не пара. Рахували кілки тину – 9 або три рази по 9. Якщо останній кілок із корою на дівчину чекає багате життя в шлюбі, обдертий — бідне або пізній шлюб. Або рахували штахетини в огорожі – вдівець чи молодець. Із зав’язаними очима прив’язували хустку до паркану: на який кілочок причепила, таким і буде молодий.

Брали трохи пшениці й парували зерна: якщо вийде парна кількість, то задумана особа стане тобі коханою людиною, і незабаром на вас чекає щасливий шлюб.

Ворожили з допомогою води. Дівчина, покривши голову, ставала поруч із чашею з водою і задавала питання, колисання води означало позитивну відповідь. В склянку з рівним дном та без візерунків, наливала три чверті води й на середину обережно опускала перстень, через який довго й пильно вдивлялася в денце склянки аби побачити в ньому обличчя коханого. А ще наливали воду в кухоль, клали туди перстень і виносили на ніч на вулицю. Наступного ранку пильнували, якщо на льоду утворилися горбки – будуть сини, якщо западини – доньки. Скільки тих западин і горбків буде, стільки й буде дітей.

Наливали молоко в блюдце і ставили за поріг. Розтоплюючи недогарки свічок, примовляли: «Домовик, прийди на поріг молочка попити, воску поїсти». Потім виливали віск в молоко і розглядали фігури, які вийшли, намагаючись витлумачити їх. Розтоплений віск виливали і в миску з холодною водою. При цьому ворожінні неабияке значення має фантазія, бо розгадати в безформних масах застиглого воску своє майбутнє вельми непросто. Для гадання використовували і білок щойно розбитого яйця,
тільки виливали його в теплу воду. При згортанні білок утворює різні фігури, по яких і ворожили.

У ворожіннях йшло в хід усе, навіть волосся. Опівночі дівчина наливала в миску води, додаючи в неї золу, цукор і сіль, ретельно перемішувала та кидала туди дві волосини – свій і коханого. Якщо на ранок волосся було переплетено – бути весіллю.

Під подушку дівчата клали гребінець, сон мав показати, чи буде задуманий хлопець разом з нею. Або вивішувала білий рушник на ніч зі словами: “Суджений, ряджений, прийди та вмийся”. Якщо зранку рушник був вологим – то це означало, що в цьому році дівчина вийде заміж. Перед сном потрібно було з’їсти щось солоне, але не питии води. Лягаючи спати, дівчина має сказати: “Суджений, ряджений, прийди до мене і напій мене!”. Хто у сні напоїть, – за того і заміж йти. А ще на посудину з водою клали паличку чи соломинку, вони символізували собою місточок. Той хто переведе дівчину уві сні через потік чи річку на інший бік, той і суджений. На одну ногу одягають нову панчоху і лягають спати, проговорюючи: “Суджений, ряджений, прийди мене роззувати”. Той хто уві сні зніме панчоху – майбутній чоловік. На Різдво і Святки дівчата збирали ялинові гілочки і ховали їх під подушку, промовляючи:” Лягаю в понеділок , кладу під голову ялинник, приснився мені те, що я задумала.» Сни в цю ніч були пророчими.

Проте самим вірним та і найбільш небезпечним вважалося ворожіння із дзеркалом. За старовинними повір’ями, дзеркало представляє собою межу, що розділяє реальний світ і світ духів. Гадати з дзеркалом найкраще в лазні, опівночі, коли кордон, позначений дзеркалом, найбільш проникливий. Та, що ворожить, повинна бути в приміщенні зовсім одна, розпустити волосся і зняти пояс, якщо він є. На стіл треба поставити два столових прибори, дзеркало і свічку. Потім дівчина повинна сісти перед дзеркалом і сказати: «Суджений, ряджений, приходь до мене вечеряти». Якщо обряд буде виконаний вірно, то рівно опівночі дівчина побачить чоловіка, який заглядає їй через плече. Побачивши обличчя чоловіка дівчина повинна швидко вимовити заклинання-оберіг: «Чур з цього місця!». Різновидом даного ворожіння є обряд з двома дзеркалами, які ставлять один навпроти одного так, щоб вони повторювали свої відображення. Одне з дзеркал треба поставити на стіл з двома свічками по боках. Опівночі запалити свічки, роздягтися, сісти на стілець між дзеркалами і уважно вдивлятися в своє відображення. Якщо дзеркала поставлені правильно, то дівчина зможе побачити довгу галерею і судженого, що йде до неї.
Можна взяти два люстерка різного розміру й поставити одне проти другого, щоб утворився коридор. Далі сісти позаду меншого за розмірами люстерка, поставивши по обидва боки від нього свічки, та вглядатися у велике дзеркало. Якщо дивитися достатньо довго можна побачити в кінці коридору майбутнього коханого. Коли суджений з’явиться, на менше люстерко слід швидко накинути чисту хустку.

Були можливі і колективні гадання із дзеркалом. Зібравшись на вечорниці, дівчата ставили навпроти два дзеркала, поряд клали виделку, ножа, запалювали свічку і кликали: «Суджений, ряджений, іди до мене вечеряти». У дзеркальному коридорі мала з’явитися чи то книжка (вчитель), чи то ключ (тракторист), і ще якась річ, що характеризувала майбутнього чоловіка.

Деякі з таких ворожінь вимагали кількаденної підготовки. У церкві купляли три свічки, набирали джерельної води. Вода повинна була відстоятися в головах ліжка три або чотири дні. Опівночі звільнявся стіл, на нього ставилося три свічки у формі трикутника, між ними, в центрі, графин з джерельною водою. За графином ставилося дзеркало так, щоб одна зі свічок його освітлювала і через воду в графині було бути видно дзеркало. Далі залишалося лише сконцентруватися на питанні, що найбільше хвилює, і пильно вдивлятися в воду.

У селі Ямиця на Брестщині дівчата, щоб побачити судженого, залазила на горище, засвічувала дві свічки і дивилась у дзеркало. Жителька села Піща Любомльського району Катерина Трохимівна Остапук розповідала, що за часів її дівоцтва існувало таке гадання: „У ніч на Новий рік потрібно було (звичайно, аби ніхто про це не знав) зняти з себе всю одежу у сінях і голою тричі оббігти довкола хати. Повернувшись в сіни дівчина біля своєї одежі мала побачити судженого. Безперечно для такого ворожіння потрібна неабияка відвага. Якось на вечорницях почувши про це гадання, одна наймичка вирішила випробувати свою долю. Коли всі домашні полягали спати, тихенько вийшла у сіни, роздягнулась і тричі оббігла довкола хатини. Коли повернулася до сіней, біля одежі стояв її хазяїн.

– Ах, дядьку, дядьку, – почала докоряти, – чого ж ви вийшли? Не дали побачити жениха.

І враз «дядько» зник. Прийшла дівчина до хати – всі на місці. А через деякий час заслабла і померла господиня і господар узяв її ( наймичку) за себе».

Коли до хати приходив гість, а в хаті була дівчина «на порі», то треба було конче витерти лаву й пильнувати, щоб гість сів саме на тому місці, що було витерте, тоді й старости скоро прийдуть, особливо, коли це трапилося на Новий рік. Та і взагалі, гостей треба припрошувати сідати, інакше старости обминатимуть хату, про що й приповідка: «Сідайте, щоб старости сідали».

У давні часи, аби поворожити в Різдвяний або Водохресний вечір, неодружені дівчата збиралися разом у просторій оселі. Господинею хати повинна була самотня вдова, яка пильнувала, щоб дівчата під час вечорниць дотримувалися всіх традицій та вірувань.

На столі клали окремо трохи крупи, шматочок хліба, ножиці, вугілля, тарілку з водою та люстерко, іноді курка. Приносили півня й пускали на стіл. Якщо він клюватиме крупу чи хліб, то чоловік у дівчини має бути заможним, якщо ножиці — то добрим господарем, воду питиме — буде пиячити, якщо птах погляне у дзеркало,- молодий видасться ледачим, якщо підійшов до курки – значить жених, буде бабієм, а якщо вугіллям зацікавиться,- то не вийде цього року дівчина заміж.

А ще півня й курку зв’язували хвостами та саджали під кошик. Якщо залишаться сидіти спокійно, то дівчині цього року не бути нареченою; якщо півень потягне за собою курку, дівчина невдовзі приміряє весільне вбрання, але майбутній чоловік буде суворий; якщо курка півня, то головою в родині буде жінка.

На чистий стіл викладали предмети, що символізували різні професії: вугілля (коваль), каміння (будівельник), хліб (пекар), ключі (купець), книга (священник) та клали перстень. Дівчині, що ворожила, зав’язували очі. Інші дівчата в цей час міняли місцями предмети на столі. Кожна з дівчат мала три спроби, якщо вона хоча б два рази брала один і той самий предмет, то це означало, що у її чоловіка буде така професія. Якщо ж їй до рук потрапить обручка, то в цьому році вона обовязково вийде заміж, щоправда за кого, не відомо. Мабуть зараз до цих предметів можна додати трішки сучасності: флешка (програміст), кредитна карта (банкір), органайзер (начальник), конституція (юрист) і т.д.

Потребує неабиякої фантазії і гадання на тінях. Кожна дівчина, яка ворожить, бере аркуш чистого паперу, мне його, кладе на блюдо або велику плоску тарілку. Коли лист майже згорить, за допомогою свічки проектує його відображення на стіну і уважно розглядає тіні, аби дізнатись майбутнє. Дещо осучаснений варіант з газетою. Це ворожіння проводиться в темній кімнаті. Дівчина, яка гадає, думаючи про майбутнього нареченого, мне лист газети, кладе його на денце перевернутої тарілки і підпалює. Як спаде полум’я,- приставляє тарілку до стіни. Тліюча газета створює дуже цікаві і, головне, рухливі тіні, дещо схожі на німе кіно. І тут важливо уважно дивитись, не пропускаючи жодної деталі.

У селі Кримно Камінь-Каширського району дівчата на святі вечори „колотили свічки”. Для цього виготовляли з воску невеличкі мисочки, а, щоб вони були рівними, віск наліплювали на тонший бік товкачика, рівненько обрізували краї й знімали – посудинка готова. Сукали також маленькі свічечки – їх могло бути більше двох. Увечері дівчата наливали воду в невеликі ночовки і кожна дівчина опускала в воду дві мисочки із закріпленими й запаленими свічечками: одна посудинка символізувала дівчину, друга – її обранця. Після цього пальцем починала рухати воду і спостерігала за восковими човниками: якщо вони торкалися один одного, тобто поцілувалися, можна сподіватись старостів. Якщо ж мисочки розійшлися, розійдуться і дороги дівчини та парубка, на якого сподівалась.

Є більш сучасний варіант подібного гадання. Дівчата беруть глибоку таріль, наповнюють її водою, по краях закріплюють смужки паперу, на яких записані бажання. Дівчата поміщають в горіхову шкаралупу маленьку свічку запалюють її та пускають цей своєрідний човник на середину тарілки і, залежно від того, записку з яким бажанням він підпалить першим, те обов’язково справдиться. Кожна дівчина має позначити свою свічку, для зручності, можна взяти різнокольорові свічки.

Ще дівчата відрізали нитки однакової довжини і підпалювали їх. Дівчина, чия нитка догорить швидше за інші, першою вийде заміж. Пекли пиріжки з папірцями, де записані чоловічі імена. Вибравши найгарніший пиріжок можна дізнатися, як зватимуть майбутнього нареченого.

На дно тарілок прикріплюють папірці з зображеннями різних предметів (або кладуть невеличкі фігурки) та перевертають тарілки догори дном. Згодом усі тарілки ретельно переміщають, міняючи місцями. Далі кожна вибирає собі тарілку й читає свою долю: хліб — багатий і щедрий чоловік, гріш — багатий, але скупий, шило — швець, голка — кравець, коробочка — бідний наречений, келих — пияка, карти — розтратник, картограй, олівець — учена людина, перстень — швидке весілля, хустка — розлука тощо.

Пишуть на папірці ім’я коханої людини, загадують бажання та кладуть записку на блюдце й підпалюють: якщо вона згорить неповністю, то й бажання, пов’язане з цією людиною, справдиться.

Влаштовували також таке своєрідне змагання, перекидали чобіт (черевик) через хату. Кому це вдавалося з першого разу, на ту очікував близький шлюб. А ще веселіше кидати чобота через ворота на вулицю: куди покаже його носок, звідти й прийде наречений. Якщо ж носок дивиться в бік хати господині черевика, то в наступному році весілля їй чекати не варто.

Єва Довгун, 1929 року народження (с.Бірки, Любешівського району), пригадує, що в повоєнні часи найпоширеншими взуттям були постоли, то саме їх і кидали дівчата через комин. Якщо впаде догори, то можна чекати на сватів. Тоді примічали, куди показує перед постола, бо за повір’ям, саме звідти прийдуть старости. Коли ж взуття перевернеться донизу то на сватів можна не розраховувати. А вже коли потрапить в комин то доведеться вікувати в самотині.

Йшли на узлісся й гукали: коли хтось обізветься далеко або взагалі не відгукнеться то й доля далеко, а коли близько почуєш людський голос, то й поберешся швидко. Ще можна було піти до чужої оселі попід вікна, підслухати крики, сміх, уривки хатніх розмов. Залежно від «характеру» почутого можна було передбачити вдачу майбутнього чоловіка. Виходили на вулицю й питали ім’я першого зустрічного. Вважалося яке ім’я назвуть, так і зватимуть майбутнього нареченого.

Є й сучасні ворожіння, що встигли стати новорічною традицією. Так, перед тим, як сісти за новорічний стіл, треба записати на смужці паперу свої найзаповітніші бажання. З першим ударом курантів, листок треба запалити так щоб весь попіл потрапив в келих із шампанським і випити його. Якщо ви встигнете все виконати перш, ніж куранти проб’ють останній раз, ваше бажання обов’язково здійсниться.

Щоб дізнатися, чи збудеться бажання, треба взяти дві склянки, наповнити одну з них водою майже до країв. Загадати бажання і після цього швидко перелити воду з однієї склянки в іншу. Бажання сповниться, якщо на столі після переливання буде не більше трьох крапельок води. Якщо ж вода розплескалася і на столі з’явилася калюжу, тоді на жаль бажання не здійсниться. Увага, тренуватися в переливанні не можна! Удруге ворожіння втрачає свою силу і вже буде неможливо дізнатися, збудеться бажання чи ні.

Коли у вашому домі живе кицька, то в новорічну ніч загадайте бажання та покличте її. Далі пильнуйте. Якщо кицька ступить поріг кімнати лівою лапкою ваше бажання обов’язково здійсниться, якщо правою, то ваше бажання можна загадати в наступну новорічну ніч.

Різдвяні та новорічні свята у всі часи були оповиті магією. І тільки вам вирішувати, вірите ви в цю магію чи ні.

Додати коментар


*

© 2017 Інтернет-видання "БУГ"